Мова часом схожа на маленьку машину часу. Візьмімо слово «дружний» — на перший погляд просте, але насправді замінивши одну літеру, воно відкриє свою іншу особистість.
Перша — дружний як «спільний, злагоджений». Уявіть клас, де всі аплодують одночасно, або оркестр, який грає в унісон. Це слово передає гармонію дій, ритм колективу, момент, коли люди стають однією командою. Тут «дружний» — про синхронність, узгодженість, про те, що разом завжди легше і веселіше.
Друга — дружній як «доброзичливий, прихильний». Це слово про почуття: дружній друг, дружнє плече, дружні стосунки. Воно веде нас до стародавнього кореня «друг», який означав товариша, союзника, близьку людину. Тут «дружній» — про тепло, взаємність і підтримку, про те, що дружба об’єднує серця.
Цікаво, що співзучні слова можуть одночасно розповідати про дружбу в діях і дружбу в почуттях. Мова живе, бо в ній слова вміють робити подвійні трюки: злагодженість і доброзичливість, ритм і теплоту. Так що «дружний»/ «дружній» — не просто прикметники. Це маленькі місточки між людьми, між спільними діями і взаємною прихильністю. І, згадаймо, бути дружним/дружнім — це завжди добре, як у колективі, так і у серці.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
