У розмовах між знайомими, у блогах, навіть у серйозних публікаціях час від часу спливає знайомий вислів — «сарафанне радіо». Сказано невимушено, ніби своє. Але чи своє насправді?
Насправді — ні. Це мовна калька з російського «сарафанное радио», яка міцно вкорінилася в нашому просторі за роки інформаційної окупації. І хоча звучить вона зрозуміло, українським духом тут і не пахне.
Що не так із «сарафанами»?
«Сарафан» — традиційний російський жіночий одяг. Тож вислів «сарафанне радіо» в буквальному перекладі — «радіо в сарафані», походить від російського вислову, який означає передачу інформації від людини до людини, як правило, у неформальній обстановці. Термін "сарафанне" асоціюється з жінками, які носили сарафани і часто збиралися разом, обмінюючись новинами та чутками. В українській традиції немає сарафанів, як і немає потреби наслідувати чужі конструкції, коли своїх — хоч греблю гати.
А як тоді правильно по-нашому? Ось кілька варіантів:
- Черезтинне радіо — хоч звучить незвично, має глибоке українське коріння. "Через тин" — тобто перекинута інформація з сусідського подвір’я.
- Реклама з уст в уста — універсально, сучасно, і без натяку на фольклор.
- Баб'ячі брехні — для неформальних розмов, із гумором.
- Маркетинг поголосу або маркетинг пліток — стильніші для бізнесової сфери.
- Циганська пошта — ще один образний вислів, хоча трохи стереотипний.
- І зовсім жартівливе: Бі-бі-сі – баба бабі сказала. Ну як тут не посміхнутися?
Слова, які ми вживаємо, формують не лише наші речення — вони формують нас. Щоденне мовлення — це як щоденний вибір: підтримати своє чи бездумно повторити чуже. Тож варто замислитися: чому б не сказати по-своєму? У мові, як і в культурі, ми повертаємо собі втрачене. Крок за кроком. Слово за словом.
І замість «сарафанного радіо» хай у нас лунає наше, рідне — бодай оте смішне, але таке живе «баба бабі сказала».
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
