У повсякденному спілкуванні ми нерідко користуємося крилатими висловами, не замислюючись про їхнє справжнє походження. Одним із таких є загадкова фраза: "Ось де собака заритий!". Звучить доволі кумедно, а якщо уявити її буквально — то й зовсім дивно. Та що ж вона насправді означає і чому "заритий собака" став символом істини?
Сенс вислову простий, хоча й не буквальний: людина знайшла суть проблеми або істинну причину подій. Це як сказати: "Ага, тепер усе ясно!" або "Ось у чому справа!". Інколи цим фразеологізмом також позначають момент, коли розкрито прихований зміст або мотив дій когось іншого.
Цікаво, що вислів має кілька версій походження — історичних, лінгвістичних і навіть фольклорних. Ось найцікавіші з них:
Версія перша — з античності
Відомий давньогрецький історик Плутарх писав про вірного собаку, який належав Ксантіппу — батькові знаменитого оратора Перікла. Пес стрибнув у море за кораблем господаря, проплив довгу відстань і дістався острова Саламін, де невдовзі помер від виснаження. Йому встановили пам’ятник, і люди, які шукали глибокі істини або моральні уроки, вказували на нього зі словами — "ось де собака заритий".
Версія друга — з часів Олександра Македонського
За легендою, пес урятував імператора від шпигуна, після чого Олександр настільки зворушився, що заснував місто в його честь. У цьому випадку "собака заритий" — це місце, де почалося щось важливе, місце з великою історією.
Версія третя — середньовічна Європа
Улюбленець австрійського воїна Сигізмунда врятував йому життя в бою. На місці, де поховали пса, поставили пам’ятник. Через століття туристи, які знайшли могилу, почали вживати фразу "ось де собака заритий" у значенні — тут щось важливе, ось справжнє джерело історії.
Версія четверта — лінгвістична
Деякі німецькі мовознавці вважають, що вислів пов'язаний із середньовічними шукачами скарбів. Ті вірили, що скарби охороняє "чорний собака", який символізував нечисту силу. Щоб натякнути на скарб, казали: "там, де зарито собаку".
І навіть радянський слід
В українському варіанті фраза також має свій містичний і трагічний відтінок. За однією легендою з часів СРСР, селяни, рятуючи майно від конфіскації під час розкуркулення, закопували його в землю, а зверху — труп старого собаки. Коли приходили активісти, господарі казали, що там — "заритий собака". І мало хто хотів перевіряти поховання. Ця стратегія дозволяла селянам заховати речі та згодом повернутися до "могили" з дуже конкретною метою.
Як бачите, фраза може пережити століття, міфологізуватися і перетворитися на щось глибше – стати ключем до розгадки, картою до суті справ, провідником до прихованого змісту.
Тож наступного разу, коли почуєте "Ось де собака заритий", знатимете — перед вами щось важливе. Суть. Корінь. Відповідь. І можливо, навіть ціла історія.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
