25 квітня Золотоноша вмивалася слізьми. Прощалися із 30-річним захисником, відважним патріотом України Євгенієм Катернюком.
Женя народився 23 листопада 1994 року в Золотоноші. Навчався у школі №5. Потім здобув вищу освіту у Східно-Європейському університеті економіки та менеджменту. З юних літ хлопець обрав шлях служінню Батьківщині. У 2013 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Служив у комендантському взводі Президента України. У 2015 році брав у бойових діях на Сході країни, проявляючи мужність у найважчі часи для держави, служив у різних військових частинах. Неодноразово виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Зокрема, в Соледарі, Краматорську та інших гарячих точках Донеччини та Луганщини.
З 2019 року – водій відділення забезпечення Золотоніського РТЦК та СП, де виконував обов’язки до 2024 року. У червні 2024-го був переведений до військової частини 31-ої бригади. Старший солдат, оператор відділення взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Євгеній Катернюк до останнього подиху залишався вірним присязі. Загинув 19 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Темирівка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання. Поліг за Україну, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.
У Євгена залишилася дружина Анна, дворічний синочок, десятимісячна донечка, мама Ірина Миколаївна, тато Віктор Пилипович, молодша сестричка Альона.
.
Його жертовність – приклад незламності та безмежної любові до України. Важко дібрати втішні слова, коли серце стискається від непоправної втрати.
-
- Проклинаємо тих, хто розпочав цю криваву бійню проти нас, проти нашого народу. Хай будуть прокляті усі, хто підтримує російського диктатора у його маніакальних намірах знищити українську націю, - сказав на церемонії прощання заступник міського голови Олександр Флоренко. – Щодня ворог атакує українські позиції, щоночі ворог скидає на мирні міста дрони, ракети, бомби. Гинуть сплячі маленькі діти, гинуть їхні батьки. Вони хочуть посіяти страх поміж нас, але сходить ненависть до усього руського.
З прощальним словом виступила секретар Новодмитрівської сільської ради Ірина Кодь, де проходили дитячі роки Євгена, де він ріс, мужнів, дорослішав.
-
- Женя вибрав дорогу захисника - важку, відповідальну, небезпечну. І загинув, щоб ми жили, мали можливість радіти сонечку… Це велике горе втратити найдорожчу людину, якою ти жив, марив, від якої щомиті чекав звістки.
-
- Це абсолютно несправедливо, що батьки мусять хоронити своїх дітей, - звернувся до громади директор зош №5 Олександр Курило, де навчався Женя і де вчителює його мама Ірина Миколаївна. – Це несправедливо, що вчителі хоронять своїх дітей. Це зовсім неправильно, що діти знають свого батька лише по фотографії. Жорстока війна вибиває найкращих з наших рядів. На щиті – Герой, патріот, випускник нашої школи Євгеній Катернюк. Люблячий син, батько, брат, чоловік. Женя зростав на наших очах. З маленького шибайголови, веселого та безтурботного став добрим, ввічливим, доброзичливим, сильним юнаком-красенем, завжди готовим простягнути руку допомоги. Був спортсменом, чудовим другом. Саме з таких хлопців зростають справжні чоловіки, яких доля випробовує на міцність, витривалість та мужність. Коли прийшов час, Женя не злякався, не втік, не заховався, а став до лав ЗСУ. Він чудово розумів, що ця дорога може бути в один кінець, але свято вірив у добро, у Перемогу, ніколи не падав духом, навіть у найстрашніші хвилини обстрілів, коли поруч гинули його товариші. Будь-які слова – зайві. Знаємо, Женя загинув недаремно. Коли йдуть такі хлопці – у серці пустка…
Депутатка міської ради Валентина Боченкова:
-
- Женя був неординарною особистістю. Знала його особисто. Знала, у якій любові народжувалися його двоє діточок. Які світлі плани мала родина на майбутнє! Та війна усі їх знищила, начорно закреслила. Женю, пробач нам, що не вберегли! Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю закривають!
-
- Мені завжди важко казати прощальні слова, сьогодні важче вдвічі, бо Женю ми знали особисто. Це був високий, красивий, життєрадісний, роботящий, чуйний хлопець. Наш справжній друг і товариш, - додав майор Золотоніського РТЦК та СП Сергій Корж. – Від нього віяло життям. Якось у розмові сказав йому: «Женю, ти вже повоював, навіщо тобі ще?» А він відповів: «Я це вмію! Я це знаю! Хто крім мене?!» Сержантів нашого колективу залучають до виконання бойових завдань на Сході. Нам дуже важко зустрічати хлопців на щиті. Завжди будемо пам’ятати сержанта Богдана Говоркова, майора Романа Бакая і зараз будемо проводжати з почестями під Державним прапором нашого Євгенія Катернюка. Усіх прошу: НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ! НЕ ВТОМЛЮЙТЕСЯ! Від кожної гривні залежить їхнє і наше життя. Вони виборюють свободу, наше право на вільне життя, наше право розмовляти рідною українською мовою. Вічна повага і честь!
Поховали Євгенія на території військового сектора Центрального кладовища Золотоноші.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
