Як ви гадаєте, що може об’єднувати жінок різних професій і різного віку, стежки яких з усіх куточків міста збігаються на кухню золотоніського лікеро-горілчаного заводу “Златогор»? Вони одержимі єдиним бажанням – смачно нагодувати наших захисників, щоб в окопі смакувало як удома.
Приватні підприємиці Віталіна Кокарєва та Лариса Лола, податківець Ірина Поїзник, друкарка Наталія Проценко, провізорка Тетяна Супрун, службовця Держпродспоживслужби Валентина Середа, вчителька СШІТ №2 Світлана Озірська, продавчиня Юлія Антипович, режисерка та ведуча урочистостей Вікторія Долгушина стають на виробничі позиції після завершення робочого дня. Вони змінюють тих, хто вправлявся на кухні зранку: благодійниці Зінаїда Ситнікова, Валентина Дзюбан, Надія Ірванець, Анна Кісанова, Надія Кузіна, Віра Кабанець, Анна Марченко, Тетяна Скиба, Світлана Строкань, Ольга Труш.
-
- У кожний млинчик, кожну котлету чи пиріжок ми вкладаємо часточку свого тепла, своєї душі, щоби хлопці відчували: для них старалися, - каже Віталіна Кокарєва. – Звичайно, у нас є секретні інгредієнти страв – любов та віра в нашу перемогу.
Золотоніський кулінарний батальйон створився у перші дні повномасштабного вторгнення. Жінки працюють щодня (окрім суботи та неділі) з 8-12 дня і до самісінького вечора, до 21-ої. «Буває, що й до півночі. Доки все не приготуємо».
Продуктами допомагають сільчани Коробівки, Благодатного, Зорівки, Веселого Хутора (Чорнобаївщина), Чорнобаю.
-
- Хлопці радо мене зустрічають на Сході. Завжди чекають наших смаколиків, - ділиться Віталіна. – Але найбільше радіють шоколадній ковбасі, бо солодкого там не вистачає. Тому вона розлітається швидше за гарячі пиріжки. Кажуть «золота ковбаска».
Світлана Строкань їздить з Коробівки на кухню, як на роботу. Щоразу жінка за власним рецептом випікає великі, на весь розмір дека, пироги. Штук по 10-15. Вони дуже смачні.
Тетяна Скиба доїздить з Вільхів. Завзята і моторна, ніхто й не вірить, що вона передпенсійного віку.
До прикладу, у котлетний фарш додали бобів. Усім прийшлося до смаку.
Продукцією допомагають і підприємства. Тож запікають золотоніських курей, коробівських качок, використовують крупчанську свинину. Тому серед готових страв справжнє розмаїття: голубці, перець фарширований, котлети, пироги, молозиво, тефтелі, запечені рулети і м’ясо, пиріжки, біляші, млинці з найрізноманітнішими начинками – варення, сир, м’ясо, гриби; манники солодкі і манники несолодкі. Самих пиріжків випікають півтори тисячі. Готові печені пиріжки дають із «Сімейної пекарні». Випічкою допомагав і Центр надання соцпослуг разом з Людмилою Неліною.
-
- Можу усіх і не знати, бо одні працюють зранку, інші з обіду, ми після роботи приходимо ввечері, - каже Вікторія Долгушина. – Головне, щоб конвеєр не зупинявся.
-
-Ми там працюємо, розпитувати чи знайомитися нема часу. Там об’єднує лише праця і бажання власного вкладу у велику справу, - додає Світлана Озірська.
Коли війна нещадно б’є не тільки по людях, а й по їхніх душах, найважче завжди найбільше ранимій – жіночій душі. Біль, тривога, смуток, гіркі сльози та розпач – ось чим зазвичай під час лихоліття переповнена душа жінки. Та, поки є надія, доки не покидає віра, а в серці не згасає полум’яна любов, жіноча душа здатна витримати тягар, на який, напевно, не відважаться і святі мученики. Велика сила – материнська молитва, а ще більшу силу має єдність жінок, які об’єднавши зусилля, уміння, зібравши єдиний біль свої власні болі, допомагають Збройним Силам гнати геть ворога з нашої землі.
Про волонтерський рух в Україні нині з захопленням говорять у світі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, в тому числі – навколо допомоги армії. Тож, надихаймося подібними історіями, донатимо, підтримуймо захисників і кожен на своєму місці наближаємо перемогу! Тільки разом втримаємо країну!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
