Голодомор та Голокост стали символами людської жорстокості та насильства. Обидві події призвели до величезних людських втрат і страждань, але в своєму корінні мають різні передумови та значення загалом. Це не одне і те ж поняття, і плутати їх недоречно.
Голодомор
Голодомор - це трагедія, що спіткала Україну та інші регіони СРСР у 1932-1933 роках. Сталінський режим здійснив серію політичних та економічних заходів, спрямованих на знищення української селянської верстви та придушення будь-яких форм національної свідомості. Внаслідок штучно створеного голоду загинули мільйони людей, а точне число жертв досі залишається предметом дискусій.
У 2013 році Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України провів міжнародну наукову конференцію на тему Голодомору і Голодів в УРСР, де були опубліковані оцінки демографічних втрат внаслідок голоду 1932—1933 років: «надмірна кількість смертей» населення України становила 3 млн 917 тисяч 800 осіб, сумарно по всій території СРСР — 8 млн 731 тисяч 900 осіб.
Головною причиною Голодомору була політика примусової колективізації та конфіскації продукції, яка призвела до масового голоду та виснаження сільського населення. Крім того, режим проводив масові депортації та репресії проти тих, хто приймав позицію спротиву чи виступав проти політики Кремля.
Голодомор був результатом політичної стратегії радянського режиму, спрямованої на підтримку контролю та придушення селянського опору. У той час як Голокост мав расистські мотиви, спрямовані на винищення певних етнічних та релігійних груп, переважно євреїв.
Голокост
Саме їх імена кровавим чорнилом забарвили ще одну сторінку нашої історії. Голокост – це збірна назва періоду систематичного винищення єврейського народу, яке здійснювалося нацистським режимом під час Другої світової війни. Понад шість мільйонів євреїв, з них 1,5 мільйона були з території сучасної України, а також мільйони представників інших національностей, включаючи поляків, циган та інших, були вбиті в концтаборах, загонах смерті, тюрмах та інших місцях масового розстрілу.
22 листопада 1941 року німецький каральний загін під керівництвом начальника гестапо майора Клауса, начальника польової жандармерії лейтенанта Рейнекке, командира військ СС — штурмбанфюрера Бауера Франці, начальника поліції Золотоніської округи фельдфебеля Володимира Каланчува, організували масову страту євреїв Золотоноші. За 3 км від міста, в урочищі Ярки, було розстріляно 3 500 – 3 800 осіб.
А. С. Олексенко, якому дивом вдалося врятуватися, свідчив, що перед розстрілом людей роздягали, клали на землю, обмотували колючим дротом, гнали через загострені кілки, рвали собаками та вчиняли інші знущання. Земля рухалася від поранених, які намагалися вибратися нагору.
Головною метою Голокосту було фінальне вирішення «єврейського питання» з точки зору нацистських ідеологів, що передбачало знищення єврейської раси. Ця систематична кампанія насильства включала в себе газові камери, масові страти, примусові праці та інші форми жорстокості.
Колись нам важко було усвідомлювати, що наших предків масово винищували, а вбивці не були покарані. Нині ж ця рамка змістилася, а тиранія знову панує на українській землі вже десятий рік.
Найгірше і найжорстокіше, що можна сьогодні почути: «це десь далеко», «нас це стосується», «нічого не знаю».
Але згадаймо продовження приказки «моя хата скраю». Аж ніяк не бездушне «я нічого не знаю», а навпаки «я першим село захищаю». Захистити історію можна навіть людині без зброї, вшанувати пам’ять полеглих можна навіть без свічки в церкві, а лиш шанобливим словом, правдивою думкою, закарбованою пам’яттю.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
