Ви знали, що в українській мові вільний наголос? Він навіть не кіт, що ходить сам по собі, він радше вільний птах, який куди хоче, туди і летить. Ось в його літальних пригодах і розберімося.
Вільний наголос зовсім не означає можливість вимовляти слова, як нам спало на думку. Ні, правила є, і для вишуканої української їх необхідно дотримуватися. Так, у складних іменниках сполучний голосний є наголошеним: літóпис, рукóпис, гуртóжиток, живóпис, чорнóзем, чорнóслив. АЛЕ існують винятки: листопáд, снігопáд, лісостéп.
А ось запозичені слова зберігають наголос мови, звідки походять: фóльга, фóрзац, лáте, піцéрія, експéрт, квартáл, діалóг.
Проте, все ж існують слова, у яких є подвійний, ба навіть потрійний варіант вимови.
У книзі Ольги Дубчак «Чути українською» описана вельми цікава сценка, наче з драми української риторики:
«То як же, все-таки, правильно: назáвжди чи назавждú, зáтишний чи затúшний, зокрéма чи зокремá, тáкож чи такóж, клáдовище чи кладовúще? — здіймають руки до неба українські радіоведучі й завмирають у благально-питальній позі. І пекельно регоче їм в обличчя редактор: «І назáвжди, і назавждú, і зáтишний, і затúшний, і зокрéма, і зокремá, і тáкож, і такóж, і клáдовище, і кладовúще!!!». І розверзаються небеса, і гуркотить грім, і блискавка б’є прямісінько в мікрофон. І падає диктор навзнак, і гірко плаче. Завіса».
А нам плакати навіть на думку не спаде, адже труднощі нас не лякають. Подвійний наголос трапляється не в такій великій кількості слів, як ми можемо собі уявити. Для початку запам’ятаймо наступні слова:
-
рАзОм;
-
зОкремА;
-
тАкОж;
-
вУгІлля;
-
пасОвИсько;
-
пІтьмА;
-
сІножАть;
-
халЕпА;
-
чЕргА;
-
ЯснИй.
Ось потрійний наголос штука більш кавезна, але все таки і ці слова варто знати для загального розвитку:
-
зібрання;
-
затишний;
-
кладовище;
-
ніякий;
-
убрання.
Як бачимо, українську мову можна вивчити, можна знати з дитинства, а ось удосконалювати її варто все життя. І буде щасливим той, хто зрозуміє це якомога швидше!
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити
