З великим сумом прийшла звістка про загибель золотонісця Руслана Курятника — справжнього героя, який віддав своє життя за нашу з вами безпеку в запеклій боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України. Руслан Васильович був електромонтером служби енерговодопостачання Золотоніського ЛВУМГ.
Народився 4 липня 1986 року, загинув у свої повні 37.
Сам родом з Вільхів, закінчив Коробівську школу, а опісля навчався в Черкаському державному технологічному університеті. Полюбляв рибалку, єдині фото у соціальних мережах саме за цією справою, вочевидь був запеклим фахівцем, що розумівся на всіх тонкощах ремесла.
Одружився у 2009 році, з дружиною Яною виховували двох доньок – Софію і Тетяну, 7 та 13 рочків.
З перших днів повномасштабної війни чоловік твердо вирішив стати до лав ЗСУ. Щодня, щосекунди показував свою сміливість та відвагу у найскладніших випробуваннях. За свої бойові заслуги та бездоганну службу, Руслан Васильович удостоєний почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України — "Золотий хрест". Ця нагорода свідчить про велике визнання його служби та героїзму в ім'я України. Його аж ніяк не можна назвати публічною особою, служив не заради похвали чи подяки, просто так кликало серце, відбиваючи патріотичний ритм.
Руслан Курятник вже був поранений в бою, але навіть це не могло зупинити його від бажання захищати свою країну. Він повернувся на фронт і готовий був віддати останню краплю крові заради свободи та миру для нашої нації.
На жаль, цього разу поранення, отримане 23 жовтня під час боїв на Донецькому напрямку, виявилося фатальним. Душа захисника назавжди лишила тлінне тіло у Дніпропетровській лікарні, врятувати його не змогли… Руслан Курятник залишив нас, із вічною порожнечею в серцях рідних, з душевним болем колег, містян - усіх тих, кого він знав і хто знав його. У серцях - пустка, а в душах — біль… Але пам’ять про нього вічно пломенітиме в обрії людського буття.
У друзів, колег та просто знайомих немає слів, щоб описати глибину втрати.
Ми висловлюємо найщиріші співчуття родичам та близьким Руслана Васильовича. Він залишив незабутній слід в історії нашої країни, який ми вічно будемо вшановувати словом, квітами, згадками, споминами…
Прощання відбудеться 7 листопада 2023 року:
11:00 – розпочнеться поминальна процесія вдома за адресою м.Золотоноша вул. Миколи Негоди, буд.10;
11:45 – прощання у Меморіальному парку міста.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
