Світ завжди наповнений агресією та посяганнями на життя, майно, території тощо. Було б, мабуть, не зле жити у інакшому, однак маємо те, що маємо. І власне, через регулярні зазіхання одних країн на власність інших, виробництво зброї стає пріоритетом для розвинених держав, аби захисти себе та продавати засоби захисту іншим. Які країни є топ-виробниками на збройному ринку, хто із них підтримує Україну, а хто росію, чи хтось самоусунувся за півтора роки повномасштабного вторгнення та інші дотичні деталі – у нашому матеріалі.
Топ-країни з виробництва військового озброєння
Спершу просто пройдімося за списком із виокремленням сильних сторін кожного із виробників.
Сполучені Штати Америки (США):
- Танки: США відомі своїми сучасними бойовими танками, такими як M1 Abrams. Вони відрізняються потужними вогневими системами та високою захищеністю.
- Літаки: США розробляють і виробляють широкий спектр військової авіації, включаючи винищувачі F-35 Lightning II та F-22 Raptor.
- Навколоземні ракетні системи: США розробляють багатоцільові ракетні системи, які можуть атакувати різні цілі навколо Землі.
- Військові кораблі: США мають найбільший флот військових кораблів, включаючи армійські кораблі, авіаносці та підводні човни.
- Космічна техніка: США активно розробляють військові супутники, розвивають космічні збройні платформи та інші технології для військового використання у космосі.
російська федерація:
- Танки: росія розробляє і виробляє багато типів танків, у тому числі танки Т-90 та горезвісний новіший Т-14 "Армата", який всі бачили лише на папері і на параді, де він власне заглух…
- Військові літаки: росія виробляє велику кількість винищувачів та бомбардувальників, таких як Су-35 та Су-57.
- Повітряно-космічна оборона: росія також зосереджується на розробці антиракетних систем, супутників та інших технологій для оборони в повітрі та в космосі.
- Підводні човни: росія володіє великою флотилією підводних човнів, включаючи балістичні ракетні човни.
Китайська Народна Республіка (КНР):
- Технології ракетних систем: Китай розробляє та виробляє широкий спектр ракетних систем, включаючи балістичні ракети і крилаті ракети для різних цілей.
- Військова авіація: Китай розвиває винищувачі, бомбардувальники та інші літаки для оборони свого повітряного простору.
- Військова космічна програма: Китай активно розвиває свою космічну техніку та супутники, включаючи військові супутники.
Франція:
- Зброя та бойова техніка: Франція славиться своєю розробкою та виробництвом бойової техніки, такої як винищувачі Rafale та бойові гвинтокрили.
- Озброєння для спеціальних операцій: Франція виробляє озброєння для спеціальних операцій, включаючи снайперську зброю та обладнання для антитерористичних операцій.
Ізраїль:
- Військові технології: Ізраїль славиться розробкою військових технологій, включаючи дрони, системи кібербезпеки та обладнання для спецоперацій.
- Розвідка та контррозвідка: Ізраїль розвиває системи розвідки та контррозвідки, які використовуються для забезпечення безпеки.
Німеччина:
- Танки: Німеччина виробляє високоякісні бойові та бойові піхотні танки, такі як Leopard 2, які відомі своєю маневреністю, захистом і вогневою потужністю.
- Винищувачі: Німеччина розробляє сучасні винищувачі, які відрізняються високою технологічною розробкою та здатністю ведення повітряних боїв.
- Кораблі: Німеччина спеціалізується на виробництві бойових кораблів, включаючи фрегати та підводні човни.
- Ракетні системи: Німеччина розробляє та виробляє різноманітні ракетні системи, включаючи протитанкові та повітряні ракети.
- Засоби електронної боротьби: Німеччина відома своїми розробками в області електронної боротьби та цифрової безпеки.
Велика Британія:
- Танки: Велика Британія виробляє високоякісні бойові та бойові піхотні танки, які володіють вражаючим поєднанням маневреності, захисту та вогневої потужності. Приміром, танк Challenger 2 є однією з ікон світової танкової інженерії.
- Літаки та винищувачі: Британська авіаційна індустрія славиться розробкою та виготовленням сучасних винищувачів, що відзначаються не лише військовими характеристиками, але і високим рівнем технологічності. Тут можна відзначити літаки Eurofighter Typhoon.
- Кораблі: серед них фрегати та підводні човни, які володіють високим рівнем технологічності та бойової ефективності.
- А також розмаїті ракетні системи та засоби електронної боротьби.
Ці країни ведуть активну конкуренцію в галузі військової техніки та зброї, удосконалюючи свої технології, залучаючи інновації та співпрацюючи з іншими країнами. Так, скажімо, та ж Південна Корея є великим гравцем на цьому ринку, але суттєво меншим за вже перераховані країни, а також, лишається дуже сильно пов’язаною із партнерами, такими як США, до прикладу. Через це її не можна повноцінно вважати топ-виробником зброї, хоча при цьому, корейці не соромляться надавати нам воєнну підтримку (зокрема снаряди 155-го калібру), хай і через посередництво Америки.
Також в один ряд із Кореєю можна поставити Туреччину. Вона є важливим учасником глобального ринку, але будує акценти своєї політики у цьому питанні на пануванні у власному регіоні, славиться насамперед великим ривком у розвитку сфери БПЛА (дронів) за останні роки, зокрема, усім відомими Байрактарами. Туреччина також активно співпрацює з Україною, наприклад, старий турецько-український проект «Альтай» передбачав спільне виробництво бойових танків, а за час великої війни нам вдалося порозумітися ще й на майбутньому проєкті зі спільного виробництва все тих же Байрактарів.
До переліку можна додавати ще й Північну Корею, але проблема у тому, що там все оповито таємницями на семи замках і складно визначити справжній потенціал – як у кількісному еквіваленті, так і у якісному. Але це не змінює того, що ця країна є воєнізованою та виробляє для потреб власних диктаторів сім’ї Ин чимало зброї. Але все ж, ми не будемо зараховувати її в один ряд із топ-виробниками, а також, навіть не поставимо поруч із їхнім територіальним сусідом чи Туреччиною. Лише згадка для загальної інформації.
Кого – Україну чи росію – підтримують провідні виробники?
Україна:
Навряд чи тут можна розповідати щось більш значне і цікаве за той факт, що ледь не весь блок НАТО так чи інакше долучається до допомоги Україні. Із провідних виробників нам не допомагають лише Китай та Ізраїль (ну і власне, сама росія). Китай – намагається самоусунутися, та попри це постачає росіянами різні товари подвійного призначення, а Ізраїль лише дав дозвіл на придбання зброї у третіх країн, які використовують їхні технології. Натомість, США, Франція, Німеччина та Британія – виступають у цій війні на нашому боці і найбільше новітньої техніки ми отримуємо саме від них, зокрема, від Штатів. Мабуть, не вистачило б і години, аби перелічити усю ту номенклатуру, яку нам вже надали союзники, адже це все від набоїв, до танків. Бракує поки що хіба літаків, адже навіть далекобійні ракети потихеньку почали надходити. Після літаків – ну хіба тільки ядерна зброя буде тим, чого нам ще не надавали союзники.
Натомість, можна зупинитися на цікавих інфографіках, які покажуть нам також внесок і менших представників на ринку зброї:
Різні країни мають різні можливості допомагати Україні. Цікаво подивитись не лише на абсолютні цифри, а і на відсотки. Ще у жовтні минулого року UA War Infographics ділилися цифрами щодо відсотків від оборонних бюджетів наших союзників, які вони виділили на підтримку України. І хай інформація вже майже річної давнини, вона не перестає вражати, адже незважаючи на найбільшу допомогу саме від США, для них – це 3,6% власної оборонки, а от для Латвії її допомога обійшлася аж у 41%. Детальніше щодо допомоги від інших країн можна роздивитися на інфографіці.
А тепер – майже така саме інфографіка, але вже за 31 травня 2023.
Так би мовити, крізь призму часу. Естонія за 500 днів повномасштабної війни передала нам військової допомоги на майже 60% свого оборонного бюджету. Латвія — майже 50%. Литва — понад 40%. А загалом нам надіслали озброєння, техніки та іншої допомоги для армії на суму, яка в 15 (!) разів більше, ніж наш оборонний бюджет 2022 року. США, Німеччина і Британія входять у топ-3 донорів і надали нам ці гіганти збройного виробництва 42,8, 7,5 та 6,6 мільярдів євро.
росія:
росія завжди позиціонувала себе локальним лідером регіону – і, що гріха таїти, була ним, чи ж то пак, принаймні сприймалася, через що і набула такого статусу – у питанні ринку зброї. Загалом за 2014-2021 роки росія продала зброї на 43,5 млрд дол.
89% продажів припадають на 11 країн. До провідної п'ятірки покупців російської зброї увійшли Індія (угоди на 12,7 млрд дол за той же період), Китай (7,3 млрд дол), Алжир (5,2 млрд дол), В'єтнам (3,5 млрд дол) та Єгипет (3,4 млрд дол). Найбільше росія продала літаків (20,8 млрд дол), двигунів (5,6 млрд дол), ракет (5,4 млрд дол), бронетехніки (4,9 млрд дол) та систем ППО (2,8 млрд дол). Значну частину контрактів становили ремонт і запчастини до раніше поставленої радянської та російської техніки в країни Азії, Африки та Південної Америки.
Але часи змінюються, настає 2022 рік і це вже росія збирає по всьому світу зброю. Ну, як по всьому світу… З кількох країн, одна з яких робить це як частину свого протистояння із США, а кілька інших – є ренегатами цивілізованого світу. Так, Китай, який є одним із топ-гравців на ринку, не постачає росії напряму своє озброєння, але натомість, продовжує і поглиблює співпрацю у царині товарів подвійного призначення, обладнання тощо. Це не дуже добре, але щодо московитів принаймні не їде вже готова зброя – не може не тішити. Але Китай єдиний із лідерів на цьому ринку, хто зв’язався з кривавим диктатором. Натомість, дрібніших помічників у росіян дещо більше і ми пропонуємо швидко їх розглянути у абзаці нижче.
Іншим тріо партнерів росії, на яких фактично перелік тих, хто їй співчуває і закінчується, є Іран, Північна Корея та Білорусь, які стали топ-партнерами московитів лише з 2022. Так, іранці постачають свої БПЛА Шахеди (Shahed 129, 131, 136 та 191) та Mohajer-6, а ще боєприпаси для артилерії, танків і стрілецької зброї. Також, потенційно вони можуть надавати балістичні ракети, але цього поки що не було зафіксовано. І крім усього, Іран розпочав спільну з росією програму виготовлення БПЛА на її території. Білорусь фактично позбувається власного озброєння часів СРСР, а саме – усі можливі боєприпаси, вантажівки «Урал», БМП та танки Т-72, зокрема. Північна Корея продає росії гранатомети та боєприпаси для артилерії, а також не встановлені достеменно ракети. Потенційно, можна вважати також, що Сирія долучається до підтримки росії, але фактично, там відбувається репатріація озброєння – себто те, що раніше туди завозили росіяни під час свого втручання у тамтешній конфлікт, наразі частково повертається на росію. Секретні документи США свідчать про те, що Єгипет планував таємно постачати зброю до росії, але на планах все і закінчилось – американські гроші єгиптянам виявилися дорожчими за російський ринок.
Окрема історія – «мутки» Туреччини на цьому поприщі. Вашингтон дуже стурбований тим, як Туреччина допомагає росії оминати санкції. Зокрема, через Туреччину до росії, за словами американських чиновників, надходить західна електроніка, а турецькі порти продовжують приймати російські судна під санкціями. США пригрозили туркам санкціями, якщо не вдасться уникнути розвитку поточного сценарію. А у 2020 Штати таки запровадили низку санкційних обмежень, зокрема, проти турецьких посадовців, причетних до закупівлі російської системи С-400. Але схоже, Туреччина не має наміру вчитися на помилках, зате холоднокровно тримає власний політичний курс, який спрямований насамперед на підтримання особистісних інтересів, хай навіть доводиться співпрацювати з обома сторонами конфлікту і крутитися вужем перед американцями і НАТО в цілому.
Хто мав співпрацю – з нами чи росіянами – але припинив її у 2022-2023?
Україна:
Отже, щодо України – все просто: після початку повномасштабного вторгнення росії наша взаємодія із партнерами по всьому світу лише зміцнилася, адже якщо раніше ми мали вкрай обмежений перелік збройних донорів (або ж тих, із ким вели спільні збройні проєкти), то наразі, так чи інакше, до підтримки долучився весь блок НАТО, а це понад 30 держав, крім яких надають свою допомогу ще з десяток незаангажованих країн. Тих, хто підтримував нас раніше, але «відвалився» у процесі війни – наразі немає.
А ми, з очевидних причин, не можемо виконувати контракти на постачання власного озброєння, чим займалися раніше. Щоб не давати величезний перелік нашої діяльності у ролі експортера зброї з 2013 по 2020, лишимо тут посилання на великий аналітичний матеріал, а самі лише коротко згадаємо десяток партнерів, які і наразі послуговуються саме нашими зразками озброєння (як часів СРСР, так і за період незалежності): це Монголія, Таїланд, Саудівська Аравія, Індонезія, Польща, Нігерія, Ефіопія, Хорватія, Південний Судан і навіть США.
Ну і звісно ж, у 2013 році до переліку ще входили Білорусь та росія. Але наразі, вочевидь, вся українська зброя йде саме на насичення власних Збройних сил та спрямовується на протистояння ворогу.
росія:
Із росією ситуація складніша. Оскільки саме вона раніше була лідером у Азії та не тільки і допомагала іншим зброєю, а також продавала її по всьому світу. Наразі ситуація змінилася. Так, наприклад, тісні зв’язки у питанні імпортування російського брухту мала Індія. Але за інформацією західного видання Reuters у липні цього року, Індія активно скуповує зброю США і нарощує темпи цієї взаємодії, аби якнайшвидше зіскочити з російського ринку, яких показав себе не з найкращої сторони, а також який несе за собою потенційні санкції від західного світу. Тож Індія – мінус.
Також, ще у серпні 2022 Філіппіни відмовилися від контракту з росією на чверть мільярда доларів. В’єтнам розмірковував над зменшенням цього ринку у грудні 2022 і вирішив, що краще модернізувати старі радянські Т-55 з Ізраїлем, бо так буде дешевше і ефективніше. Крім того, у травні 2023 з’явилося більше інформації щодо інших країн, які раніше взаємодіяли з росією на ринку зброї. Так, Сербія купила ЗРК у Китаю, замість своїх колишніх російських друзів. М'янма теж намагається купувати зброю саме у китайців, хоча там не все однозначно і світові наглядачі спостерігали спроби взаємодії саме з росією, які поки що безрезультатні. Алжир, так само як і В'єтнам, має на озброєнні Калібри на підводних човнах, які вони зараз не розглядають як елемент стримування. Також Іван Киричевський, оглядач Defense Express, поділився своїм баченням ситуації з Угандою, яка, з його слів, раніше купила 6 гвинтокрили Мі-28, але зараз рф продає туди, де присутні ЧВК «Вагнер», старі радянські навчальні Л-39, адже і самим потрібно насичувати власну армію під час війни.
А як щодо розвинених країн?
Раніше, навіть у 2014-2021 роках, після анексії Криму та початку війни на Донбасі, росіянам також не цуралися продавати високотехнологічні запчастини і європейські країни:
Великі експортери:
- Франція – €152 млн. Бомби, ракети, торпеди, ракети, заряди вибухівки, летальна зброя, літаки з їхніми компонентами, «обладнання для обробки зображень».
- Німеччина – €121,8 млн. Криголамні судна, гвинтівки та машини «особливого захисту».
- Італія – €22,5 млн. Бойові автомобілі моделі Lynce. Вироблялися з італійських деталей на російських заводах Iveco. Доведене використання росією у війні проти України.
Менші експортери:
- Чехія – літаки, які легші за повітряні транспортні засоби, безпілотні літальні апарати, авіадвигуни та авіаційне обладнання;
- Австрія – військова техніка, гладкоствольна зброю калібром до 20 мм, автоматична зброя калібру 12,7 мм. Також «пристрої для встановлення боєприпасів і запалів (із відповідними компонентами)».
- Болгарія – військові судна (надводні або підводні), спеціальне військово-морське обладнання. Також аксесуари та компоненти;
- Словаччина;
- Фінляндія;
- Хорватія;
- Іспанія.
Це те, що європейці називали «винятки» ембарго, яке було накладено ще у 2014. Ембарго ЄС на озброєння не стосувалося контрактів, які укладені до 1 серпня 2014 року. Також можна було продовжувати експорт за допоміжними контрактами, які необхідні для виконання старих договорів. Після початку повномасштабного вторгнення, ці держави припинили співпрацю, але росії все ще вдається підтримувати нелегальні канали зв’язку і здобувати товари подвійного призначення, мікросхеми та інше для свого війська. Це погано, але суттєво краще, ніж було під час гібридної війни на сході України з 14 по 21 роки.
Висновок
Тож так, росія зазнала збитків та втратила прокладені роками шляхи купівлі і збуту на ринку зброї, але відносно деяких країн залишається проблемою те, що це не їхнє свідоме рішення, а радше неможливість росії забезпечити запити під час ведення бойових дій, коли багато новітньої техніки доводиться регулярно спалювати на українських теренах. Але менш із тим, адже значно важливішим є не те, що втратила росія, а що здобули ми. А підтримка 50 країн, більшість з яких надає зброю чи складові до неї (за винятком Ізраїлю та подібних, хто допомагає, але тільки у закритті гуманітарних потреб або ж нелетальним озброєнням) – це потужно і точно перевершує всі потенційні очікування і, звісно ж, відкриває потенційні вікна можливостей для співпраці у майбутньому, у післявоєнний час.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
