Розвиток українського оборонно-промислового комплексу: виклики та перспективи у часи війни та після

Дмитро Грановський

08 серпня 2023 12:00

Умови війни створюють непрості виклики для розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК, або ж військово-промислового - ВПК) України. Проблеми з кадрами, обстрілами об'єктів, та розподіл обов'язків між державою та приватними ініціативами стають серйозними завданнями, що потребують швидких і ефективних рішень. Незважаючи на ці виклики, Україна має можливості для розкриття свого потенціалу, як на стезі потреб сьогодення, так і засновані на успіхах минулих розробок.

Зберегти надбання минулих років під час війни

Проблема з кадрами: Збереження фахівців та їх перспективи. Одним із головних викликів для українського військово-промислового комплексу є проблема з кадрами. Внаслідок обстрілів та знищень підприємств ОПК на тимчасово окупованих територіях, багато фахівців опинилися без роботи та перспектив; колосальна втрата унікальних знань і досвіду. Щоб зберегти потенціал, необхідно вжити заходів щодо пошуку можливостей для продовження професійної діяльності таких фахівців. Це можна реалізувати як на відносно безпечних теренах нашої держави, так і на закордонних заводах, про спільне відкриття яких неодноразово заявляла наша влада. І звісно ж, якщо неможливо працювати у фізичній площині – грубо кажучи, збирати ракети – то завжди можна доручити умільцям їх малювати, себто – працювати над проектною документацією, яка не є дуже вартісною, але водночас лишається невід’ємною складовою високотехнологічного виробництва, якого і потребує ОПК.

Обстріли об'єктів ОПК: захист та стійкість. Війна призвела до обстрілів об'єктів ОПК, що створило загрозу для існування галузі. Знищення виробничих потужностей та техніки спричинило значні збитки для українського ОПК. Узяти той же Харків, який був перлиною нашої промисловості, військової галузі зокрема, а наразі потерпає від прямого наведення артилерії. Для розв'язання цієї проблеми, необхідно облаштувати сучасні укриття для персоналу на підприємствах та посилити протиповітряний захист певних територій. І звісно ж, застосування державно-приватного партнерства може зменшити ризики для об'єктів ОПК. Малий бізнес, завдяки своїй гнучкості та мобільності, може створити меншу цікавість як мішень для ворожих ракет та артилерії, забезпечивши більшу «живучість» об'єктів.

Перспективні напрямки та глобальні процеси поточної війни

Війна затягується, склади за кордоном виснажуються, а на горизонті з’явився ризик, що західні політики можуть скоротити підтримку, не задовольнившись результатами на фронті. Для перемоги потрібно більше покладатися на власну зброю.

Чимало експертів, зокрема, Віталій Портников у інтерв’ю ВВС та у власних блогах, регулярно зазначають: це остання велика війна радянською зброєю. Наразі зразки совєтського ВПК активно утилізовуються з обох сторін. Тож насамперед, варто думати про те, які програми із наявних напрацювань варто відроджувати, які ж краще доопрацювати, а з якими слід розпрощатися у зв’язку із неактуальністю.

Провідною нішею 22-23 років стали безпілотники. Спершу ми однозначно випереджали росію на цьому напрямку завдяки громадським ініціативам, але ворог теж вчиться і модернізується. Тепер на росії безпілотні апарати взяти на державні поруки, а Владімір Путін особисто робить заяви з телевізора про важливість цього сектору ВПК. А от ми почали просідати, оскільки так і лишалися на рівні переважно громадських ініціатив. Навряд чи ми зможемо відновити виробництво умовної «Богдани» тут і зараз, чи розкачати ракетну програму, але щось же таки сходить із заводських верстатів?

У 2022 році Україна анонсувала запуск виробництва 152-міліметрових снарядів на потужностях "Укроборонпрому". Потепління сталося і в галузі безпілотників: навесні 2023 відбулася низка дерегуляцій. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у поточному році держава замовить дронів на 40 мільярдів гривень. На користь цієї тези близько двох тижнів тому Сергій Притула у інтерв’ю LIGAnet заявив, що достеменно знає, що деякі вітчизняні виробники БПЛА законтрактовані Міністерством оборони настільки, що волонтерським фондам майже неможливо до них пробитися для здійснення власних закупівель, що є хорошим знаком. Також правильним кроком держави було позбутися дивного і відверто ворожого для наших підприємців закону про так званий «1 відсоток прибутку», який стримував і відверто розоряв багатьох завзятих і креативних виробників. А українські БПЛА, що просто зараз використовуються у ЗСУ, мають чималий автопарк: «Лелека-100», «SKIF», «Фурія», «Валькірія», «Spektator», «UJ-22 Airborne», «PD-2» тощо. Не кажучи вже про «кустарні» розробки останнього року та дрони-камікадзе, на які «гаражним» умільцям бракує лише належного фінансування. Із великих гравців, навесні 2022 року компанія «Укрспецсистемс» випустила новий розвідувальний безпілотник Shark.

В інтерв’ю Інтерфакс-Україна генеральний директор концерну «Укроборонпром» Юрій Гусєв поділився цікавими тезами щодо поточних напрацювань на рівні держави. «Укроборонпром» об'єднує 119 компаній, які здійснюють виробництво різноманітної військової техніки та зброї. Наразі триває процес реформування «Укроборонпрому» в АТ «Українську оборонну промисловість» і планується створення 5 галузевих науково-виробничих об'єднань: у бронетехніці, авіаремонті, високоточному озброєнні, боєприпасах, радарних системах і морських системах за принципами корпоративного управління OECD та стандартів НАТО. До цього всього – 6 галуззю можна називати БПЛА. Реформа також передбачає перетворення класичної моделі державного управління на корпоративну, яка буде більш зрозумілою західним партнерам, що дозволить залучити додаткові інвестиції. Зі слів Гусєва, ОПК стане бустером економіки України на кілька прийдешніх десятиліть, а метою є зробити Україну індустріальним хабом для виробництва новітньої зброї та техніки, залучаючи іноземні компанії та створюючи сприятливе середовище для інвестування.

Крім усього, держава також зайнялася питанням урегулювання умов роботи для українських підприємств у питанні виробництва збройного реманенту. Віднедавна кілометрова документація була зведена до мінімально необхідної: так, восени 2022 року Міноборони суттєво спростило процедури для винахідників та виробників. Коротко підсумуємо: раніше для того, щоб новий дрон поставити на озброєння, потрібно було два роки. Зараз же, якщо ви гарантуєте якість, проходите перевірку, – три тижні, і ваша «пташка» у війську, запевнив міністр Резніков. Другий прорив за цим напрямом відбувся за участі Мінцифри: прийнято постанову, яка дала змогу закладати 25% прибутку для розвитку індустрії (а не 1%, згадували вище). Третій – спростили та прибрали деякі збори мита для ввезення комплектуючих для дронів (товарів подвійного призначення).

Зброя сьогодення у майбутньому: підкорювати світовий ринок

Безумовно, проблеми лишаються. Українські компанії здатні виробляти не тільки снаряди та безпілотники, а й ракети, бронетехніку, артилерію, РЕБ, засоби зв’язку, гвинтівки, патрони. Проблема в тому, що залучення держави до інвестування у військову промисловість просувається повільно. Якщо для звернення уваги чиновницького апарату на БПЛА знадобилося майже півтора року війни, то що вже казати про глобальніші речі.

Тому такі проєкти, мабуть, стануть реалізовувати лише після війни. Із дійсно цікавих і перспективних – лишається власна ракетна програма (адже «щит» проти ударів з неба – це добре, проте мати «спис» - ще краще). На неї і варто спрямувати погляд, внести корективи у розробки радянських часів і поставити на потік. Водночас, умовний танк «Оплот» - це вже складніше питання. На момент завершення війни у нас буде такий «зоопарк» техніки, що потрібно буде визначатися із тим, що залишати, чого позбуватися, що робити основним бойовим танком (власний, чи ті ж німецькі «Леопарди») і так далі. Звісно ж, ми усі в один голос можемо стверджувати, що краще завжди своє. І надійніше зробити власне, аніж потім чекати на закордонне у часи великої потреби. Але це вже залежатиме від оцінки матеріальної спроможності післявоєнної держави. Проте ракетна програма і продовження роботи над БПЛА – безапеляційно! І звісно ж, це завжди може стати не лише у нагоді при самозахисті, а і поповнити державну скарбницю (українські БПЛА до початку повномасштабної війни вже починали контрактувати).

Хороших варіантів для самозабезпечення збройних сил і на експорт багато. Такими можна вважати броньовані машини, на штиб сімейства «Козак», які виробляє приватне науково-виробниче об’єднання «Практика». Масово їх почали випускати з 2015 року – через рік після початку війни з рф. Зараз кількість вироблених «Козаків» усіх модифікацій становить сотні. Також – САУ «Богдана» (відео роботи САУ): на початку великої війни її мали знищити, щоб не віддавати ворогу, проте встигли евакуювати з Краматорська. Навесні 2022 року Міноборони зробило замовлення і САУ на новому шасі пішла в серійне виробництво. І цей перелік, насправді, чималий: машини «Новатор», БРТ-4, ПТРК «Стугна» тощо. Знов-таки, все залежатиме від потреб і можливостей того часу, а також, що із західних зразків озброєння лишиться на балансі ЗСУ до моменту завершення великої війни (адже зразків «зоопарку» тієї ж бронетехніки, тільки на яку скидалися українці фондам, наразі аж 8, сумарною к-тю від 150 до понад 200 одиниць), та чи потрапимо ми незабаром у НАТО (де є власні певні стандарти щодо роботи ВПК).

Провідною тезою має стати…

Провідною тезою у всій цій історії має стати таке: не можна монополізувати ОПК і намагатися закрити усі питання державними руками. Управління цією галуззю традиційно здійснювалося державою, проте, в умовах війни, неповоротке та малоефективне у деяких аспектах Міноборони не може швидко і вдало вирішити усі завдання. Приватні ініціативи можуть стати ключовими драйверами успіху вітчизняного ОПК. Малий бізнес може оперативно реагувати на потреби та вимоги ринку, забезпечуючи більш швидке та ефективне впровадження проєктів.

Більше свобод, прав та належних умов вільним гравцям на ринку, малому, середньому та великому бізнесу. Десь дотації, десь інвестування, десь часткове залучення тощо – аби тільки всі напрацювання не загрузли у бюрократії міністерств і закинутих казна-коли промислових гігантах, підпорядкованих виключно країні. Лише антимонопольна політика і конкуренція на ринку зможуть виштовхнути нас із радянської ями планової економіки та доби застою, у тім числі – безпосередньо в ОПК.

Висновки

В умовах війни, розвиток українського оборонно-промислового комплексу зазнає складних викликів, пов'язаних з кадрами, обстрілами об'єктів ОПК, та розподілом обов'язків. Однак, за допомогою збереження фахівців, захисту об'єктів, а також активного впровадження приватних ініціатив, Україна може розвинути свій ОПК, у тому числі, заснований на успіхах минулих розробок. З метою оптимізації розвитку галузі, необхідно зосередитися на успішних проєктах сьогодення з перспективою на майбутнє (адже «потрібно все тут і зараз» було актуальним лише у перші місяці війни, а от у затягнутому конфлікті – варто задуматися про перехід на стратегічне планування). Зрештою, міцний вітчизняний ОПК стане не лише забезпеченням національної безпеки, а й джерелом економічного зростання України.