Кінець найдовшого дня у році – дня літнього сонцестояння – викликав хвилювання серед усіх жителів міста, а особливо села. Це був момент, коли природа оживала магічною силою, а зелені поля та ліси випромінювали життя. Слов'яни здавна вірили, що саме в цей день сонце випромінює найбільше енергії, а його промені наповнюють кожен куточок світу.
У селі, затишно розташованому серед природи, готувались до святкування цієї особливої події. Всі жителі були зайняті підготовкою до святкування літнього рівнодення. Декорації з яскравих квітів та літніх рослин прикрашали головну площу села, створюючи казкову атмосферу.
Звідки походить традиція святкування?
Люди знали, що цього дня святкують не лише вони. У слов'ян свято відоме як Івана Купала, у фінів-інгерманландців та – Юханнус, у латишів – Ліго. Воно носить ще безліч назв в народі: Іван-травник, Ярилин день, Сонцекрес, Духів день, Свято Роси - це все назви дня літнього сонцестояння в різні часи у різних народів.
До прийняття християнства наші пращури святкували слов'янське свято літа – Купала. Однак після хрещення воно перестало співпадати з найдовшим днем року і стало відзначатися як різдво Іоанна Хрестителя – 24 червня за старим стилем та 7 липня – за новим. Купала, Купало – історично язичницьке божество літа та головний персонаж свята літнього сонцестояння у міфології східних слов'ян.
Усі збиралися разом, щоб відчути силу цього дня і насолодитись магічною аурою, яка оточувала їх. Молодь влаштовувала танці навколо великого вогнища, запаленого саме в цей день. Пари підстрибували над полум'ям з вірою, що це принесе їм щастя та любов. Діти радісно бігали, забавляючись та відчуваючи енергію, що заповнювала повітря.
Поруч з вогнищем, мудрі старші виконували давні ритуали та чаклунства. Вони вірили в силу цього дня і вміли використовувати її на своє благо. Люди обіймалися, ділилися побажаннями та загадували бажання.
Що робили в цей день?
Наші пращури помітили, що у цей день погода буде ясна. Бажання, загадане цього дня, обов'язково здійсниться. Крім того, якщо зустріти світанок у день літнього сонцестояння - хвороби і хвороби відступлять на цілий рік.
А ось дощ в цей день не віщував нічого доброго. Увечері всі йшли стрибати через вогнище, що обіцяло багатий урожай і достаток сім'ї. Дощ і мокра трава заважали розпалити багаття і виконати всі обряди.
А щоб не проникли в дім нечисті сили, в отвори вікон і дверей потрібно було покласти пекучу або колючу рослина, кропиву чи шипшину. А от якщо покласти під двері монетку, можна залучити успіх та удачу в будинок.
Цього ж дня збирали лікувальні трави. Вважалося, що їхні властивості посилюються у кілька разів. Також було прийнято проводити будь-які водні процедури. Згідно з повір'ям, вода в цей день набувала особливих магічних властивостей. Наприклад, вважалося, що купання в водоймах очищає душу.
Під чарівним сяйвом сонця, яке на мить зупинилося у своєму величному шляху, люди відчували почуття єднання з природою та між собою. Вони знали, що цей день вимагає поваги та шанування, а також обіцяли бути кращими і робити світ навколо себе ліпшим.
Заборони, пов'язані з цим святом, додавали додаткової таємничості та напруженості. Люди утримувалися від сварок та негативних думок, уникавши суперечок та роздратування. Вони знали, що в цей день негативні енергії можуть потрапити в їхнє життя і нашкодити.
Головні заборони:
-
сваритися та лаятися;
-
залишатися на самоті;
-
замишляти погане;
-
зациклюватись на негативі;
-
приймати важливі рішення;
-
готувати страви з тіста - можна легко зіпсувати їжу.
Село оживало криками радості та голосами, наповненими надією. Літнє сонцестояння стало свідком єднання людей, які разом святкували життя та його безмежну силу. І хоча літнє рівнодення наближалося до закінчення, його вплив і пам'ять про нього залишалися в серцях людей, нагадуючи їм про велич та красу світу, яку вони мали можливість бачити та відчувати.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
