У березні заступники міського голови Олег Масло та Олександр Флоренко разом з начальницею відділу прогнозування і розвитку громади Вікторією Остроглазовою відвідали Нововоронцовську громаду на Херсонщині. Посадовці підписали договір про співпрацю і задокументували передачу першого траншу фінансової допомоги новим друзям. Повертаючись додому, золотонісці не втрималися зробити світлину на фоні Каховського водосховища. Хоча партнери уже тоді повідомили, що вода відійшла від берегів, а сама ГЕС замінована рашистами.
Вночі 6 червня російські окупанти підірвали Каховську ГЕС. Як живеться мешканцям Нововоронцовської громади, яка головна проблема нині їм дошкуляє, які настрої панують серед людей? Ми зв’язалися телефоном із вже знайомою нам начальницею фінансового відділу Ларисою Найдою.
- Ми без води. Це проблема номер 1. Вода від нас пішла на 500 метрів від берега. Тому селище без води. Видаємо людям питну, привезену волонтерами бутильовану воду, розчищаємо криниці. Воронцовка й Осокорівка залишилися повністю без питної води. Водогін порожній, бо усі свердловини були закільцьовані на Каховку, а Каховка тепер… У нас екологічна катастрофа. Ми терміново почали розробляти проектну документацію з ремонту водогону, буріння нових свердловин, приєднання до Осокорівки, до того розбитого дюкера. Нам і труби привозили. Намагаємося звертатися куди тільки можна. Тобто усі зусилля спрямовані на будівництво нового водогону.
Люди стоять у черзі за водою
Йде перепис населення, ставимо бювети. Власних свердловин у людей не було, було єдине централізоване водопостачання. Тепер ми навіть криниці перерахували, їх 24. Намагаємося розчистити, щоб у людей з’явився доступ до води. Здаємо на аналізи проби, щоб знати якої якості ця вода – чи можна її пити, чи використувати лише для технічних потреб.
У нас постійно перебуває Міжнародний медичний корпус, який нам допомагає. На зневодненому дні тепер видніються міни і снаряди ще часів Другої світової війни. Оголилися й російські «гостинці»: касети, міни, «лепестки» (протипіхотна фугасна міна) - усе, що прилітало протягом останнього півроку і не вибухало тепер, як на долоні. Працюють сапери. У нас тепер дуже гучно. Прибережна зона огороджена, прохід заборонений. На березі чергує поліція. По-перше, там стоїть жахливий запах - жабуриння, зловоння. Після дощів пішло тепло, літає мошкара. Санітарний стан складний.
Літо усі проводили на березі, відпочивали, купалися, засмагали. Тепер там тільки жаби квакають.
Але ніхто не залишає Нововоронцовку. Хто зібрав речі й повернувся, ті й думки про переселення не допускають. Літо – роботи біля дому вистачає: ремонтують, вікна вставляють. Поруч – Кривий Ріг. Там більші проблеми з водою. Нікополь ще гірше. Покров – важко й уявити… Ми усі були зациклені на Каховці. То куди їхати? Далеко - не ризикують, ближче – так само або ще й гірше.
Настрої? Люди вже адаптувалися. Вони терпляче стоять в чергах за питною водою, збирають дощову, щоб полити розсаду та напоїти курку. Вчора (14 червня) знову обстріляли Осокорівку. Але усі тримаються. Багато внутрішньо переміщених, тих, хто приїхав із сусідніх сіл навіть не з нашої, а з Новоолександрівської громади. Бо у нас безпечніше. Вони далі по берегу - взагалі без води. А починаючи із Золотої Балки, то й без світла. Тому люди живуть у нас, а додому – наїздами.
Попри важкі випробування і труднощі, що випали на долю херсонців, вони тримаються. Саджають городи, сподіваються зібрати урожай. Їхній стійкості і мужності можна лише позаздрити. Тримаймося, ми ще на один день ближче до нашої Перемоги!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
