Сьогодні багато людей заплутуються і сперечаються про те, як правильно звертатися, хіба не можна назвати просто ім’я? Пояснюємо – можна все, але навіщо, якщо це не правильно. В українській мові іменники утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е, -є.
До прикладу, закінчення -ю мають такі імена: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, Ігорю, на -у: Людвігу.
На -е закінчується також велика група імен: Мар’яне, Степане, Дороше, Довбуше, але не забувайте і про форми із закінченням -є: Надіє.
До речі, а ви знали, що на Київській Русі звертання на "ви" не було поширеним, його ввели в українську мову значно пізніше, близько кінця 14 століття. Ця форма звертання стала традиційною для національного мовлення в родині: "Встали мама, встали тато..." (Павло Тичина).
Важливо зауважити, що шаноблива усна традиція звертань українського народу віддає перевагу звертанню на ім'я або "пане/пані/панно/паничу" + ім'я у неформальних ситуаціях, таких як товариство, родина, колеги, друзі (пане Андрію, панно Олю), тоді як у формальних обстановках використовується "пане/пані/панно/паничу" + ім'я по батькові (пане Кузьменко Кириле Івановичу, пані Михайлюк Світлано Михайлівно).
Особливою ознакою українського мовного етикету є використання кличного відмінка при звертанні до співрозмовника. Подібного колориту в інших мовах ви не зустрінете!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
