Так ніхто не кохав, так ніхто про кохання не говорив, адже кожне почуття особливе, кожне індивідуальне зі своїми фібрами, зі своїми барвами та акцентами.
Але, якщо прагматичніше поглянути на цю ситуацію? Чи задумувались ви, як доречно зізнатися в коханні – освідчитися, признатися чи зробити пропозицію?
.
Зазвичай українці освідчуються, а форма «зробити пропозицію руки та серця» не властива нашій мові. Теж стосується і форм признаватися, признатися, зізнаватися, зізнатися в коханні. Ліпше обрати стилістично коректніший варіант: освідчуватися, освідчитися.
Щоб не бути голослівними звернімося до класика – Івана Франка:
Як бачите, навіть у слова "освідчитися" є декілька значень, серед яких – висловити своє кохання та просити руки. Ви нас запитаєте – хіба просити руку не калька з російської. Насправді, не зовсім, адже традиція пропонувати чи просити руки за походженням є європейською, раніше так робили лицарі, ну а де вони в тих московитів болотяних були? Тож, це не калька, а радше опис процесу, в якому чоловік пропонує жінці свою руку як опору чи захист і просить її руки на знак довіри.
.
Знову ж таки, погортаємо аркуші класиків. Іван Нечуй-Левицький писав так:
.
Отож кохайте, освідчуйтеся, можна навіть не слова, а очима, поглядом, обіймами…, проте у будь-якому разі пам’ятайте: грамотна українська мова лиш посилює почуття!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
