Микола Сирота має усього 30 років, проте за плечима чоловіка – строкова служба та 3 роки війни у зоні антитерористичної операції. Нині він на сторожі державного кордону України на півночі держави. Нам вдалося зустрітися із військовиком під час його кількаденної відпустки.
Родом Микола Миколайович із Кіровоградщини. Та доля закинула на Черкащину, куди він згодом перевіз і свою маму.
24 лютого застало чоловіка вдома. Звістку про напад росії принесла дружина: «Все! Почалося!». Доки вона сходила на роботу Микола зібрав речі і разом з іншими хлопцями подався автобусом до Золотоноші.
— У військкоматі ми вже були о 5 годині вечора, - пригадує події майже річної давнини. – Чого зволікати, адже наступного дня дружина сказала, що мені принесли повістку.
Спочатку колишнього АТОвця направили у роту охорони, в обов’язки якої входила охорона об’єктів критичної інфраструктури міста і району. Коли ж за 3 місяці почали формувати новий батальйон, одним з перших став до його лав.
—У мирному житті мав багато захоплень, - каже військовий. – За професією – перукар. Проте за спеціальністю працював усього пів року. Потім – АТО, а після «Запоріжсталь» у Кривому Розі.
Свої перукарські вміння у батальйоні не афішує. Проте, нікому й не відмовляє.
Головне, щоб не розхитували ситуацію
Його знайомий пройшов військове навчання у Франції, де на порядок вище озброєння, техніка. Проте українець відзначив для себе, що закордонні фахівці програють у практичному вишколі.
Для військовиків наразі найголовніше, аби не розхитували ситуацію в середині країни. Щось на кшталт: «ми вас туди не посилали», «чиновники не воюють», «жоден із владців не послав свого сина на війну», «йдуть прості, а багаті відкуповуються».
— Це війна – важка, визвольна і кровопролитна, - аналізує. – Втрати будуть обов’язково. Але в єдності – наша сила. Ми повинні бути єдиними у спільній боротьбі проти загарбників. Кожен на своєму місці! І не слухати панікерів. З кожним днем ми все ближче до нашої Перемоги.
Прогнозувати дату остаточної перемоги над ворогом не береться. Проте, переконаний, вона залежить від згуртованості, починаючи від діток і закінчуючи пенсіонерами.
— Пригадую 2014 рік, коли приїздили в зону АТО волонтери і привозили з-поміж іншого дитячі малюнки, то ми їх якось спершу мимохіть роздивлялися, - пригадує. – Але протягом 7 місяців без ротації ця творчість уже зовсім по-іншому сприймалася: це ж наші діти, які вже змалку знають і по-своєму відчувають війну. Оце і є наш головний наркотик під назвою «Озвірін». Як кажуть орки, нам їх видають щодня у таблетованій формі.
Микола Сирота розповів надихаючу історію про підтримку грузинського народу, яку переповідають військові. В одному з українських вишів навчався юнак з Грузії, після здобуття освіти працював у Німеччині. Коли в Україну, де мав багато друзів, прийшла біда, сказав батькові: «Моє місце в рядах українського народу». Батько не перечив синові, зауваживши, що він сам обирає свою дорогу. Грузинський юнак загинув в Україні, його тіло побратими похоронили на батьківщині. Але за кілька тижнів у військовому підрозділі, де служив син, з’явився батько: “Я мушу зайняти його місце і воювати за вільну Україну!»
Армія вибудовує в чоловікові стержень
«Кока» пройшов строкову службу у 2011-2012 роках. Уже тоді декому вдавалося «відкосити» від армії. Але Микола мав бажання здобути військові навички. Пояснює, що хотілося змін, у першу чергу у собі.
— Так, служба у війську змінює людину, - переконаний. – Я став іншим. У мені з’явився стержень, твердість поглядів і переконань.
Серед людей не терпить тих, хто й досі підтримує чи виправдовує росію. Знайомих і родичів попередив, щоб трималися подалі бодай з назвою цієї країни-терориста на вустах.
— Навіть обман можу виправдати: бувають різні теми, різні ситуації, в житті від цього не втечеш, - пояснює. – Але тільки не рассєя і союз.
Армія дисциплінує і виховує. Чітку задачу командира батальйону слід виконувати своєчасно і без обговорень.
Усього 10 днів короткочасної відпустки отримав боєць для перезавантаження: зустрічі з рідними, з колегами, із знайомими. А ще з дозволу командира батальйону, аби зустрітися з журналістами «Златокраю» і запевнити: Перемога буде за нами і наближати її треба усім миром.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
