На тлі повномасштабної війни багато проблем відійшли на задній план. Світ українців набув чорно-білих обарвлень, адже війна чітко розставляє всі пріоритети та вказує на те, хто тобі друг, а хто ворог. Разом з тим, хоча такі речі, як глобальне потепління, коронавірус або ж голод в умовній Африці зараз мало обходять нас, світова спільнота продовжує їх обговорювати. Адже обходять, чи ні – а вони нікуди не поділися і за якийсь час ми теж про це згадаємо.
Зокрема, попри війну та усі складнощі, які вона несе за собою, про деякі речі варто думати паралельно з тим, що нагально. Так, у зв’язку з відключеннями електроенергії, українці почали робити запаси води. Зараз, коли вода для багатьох стала предметом розкоші – адже чимало приватних домоволодінь і багатоквартирників мають її лише тоді, коли є світло – ми можемо по-справжньому оцінити цінність цього ресурсу.
Якщо раніше, спускаючи воду з бачка у вбиральні, ми не надто замислювалися, якої якості рідиною це робимо, то наразі, коли цю саму дію доводиться робити у ручному режимі, ми йдемо до колодязя, набираємо цеберко і виконуємо даний процес джерельною, артезіанською водою. Але ж разом з тим, та сама артезіанська вода була у нашому бачку і задовго до повномасштабного вторгнення та браку електроенергії (у приватних будинках, де пробивали колодязі і під’єднували усю систему до них).
Трохи довідкової інформації для поглиблення теми
Перш ніж перейти до проблематики та її розгляду з подальшим пошуком альтернатив, пропонуємо до ознайомлення коротеньку довідку уривків з не такої давньої історії, які допоможуть заглибитися у суть питання.
Арабо-ізраїльська війна 1967 року була багато в чому пов'язана зі зростаючими потребами у воді на Близькому Сході. Питання і зараз актуальне. Річка Йордан контролюється Ізраїлем, і в посушливі періоди ізраїльтяни обмежують постачання води палестинцям. Під час спекотного літа 2016 року близько 2,8 мільйона арабських жителів Західного берега і місцеві лідери неодноразово скаржилися на відмову в доступі прісної води. Ізраїль звинувачує палестинців в тому, що вони не хочуть сісти за переговори, щоб вирішити, як оновити застарілу інфраструктуру. Річка Йордан, яка протікає через Ліван, Сирію, Ізраїль, Західний берег і Йорданію, знаходиться в центрі одного з декількох постійних міждержавних конфліктів, пов'язаних з водою. Вона є джерелом напруженості між Ізраїлем і арабськими державами протягом більш як 60 років.
Вони виникали саме через користування водами річки Інд, яка протікає їхньою територією. А також - не рідкість збройні зіткнення через водні запаси в Африці. Ботсвана, Ангола і Намібія не можуть поділити дельту річки Окаванго.
Найдовша в світі річка Ніл є пунктом розбіжностей між Ефіопією, Суданом і Єгиптом. Єгипет побоюється, що Білий Ніл пересохне, протікаючи територією Судану і Уганди, не досягнувши Синайської пустелі, а Ефіопія претендує на збір здебільшого води з повноводного Блакитного Нілу, що невигідно для Єгипту.
До чого власне іде мова…
Повертаючись до того ж Ізраїлю, можна побачити хороший приклад заощадження і без того не надто багатих водних ресурсів. Кам’яна пустеля, якою і є переважна частина цієї країни, не здатна напоїти велику кількість людей. Але вони навчилися опріснювати воду і знають їй ціну – як буквально, адже опріснення дуже дороге задоволення, так і більш абстрактно.
Коли український ґазда, ніц не стидаючись, підключає до шланги артезіанську воду і йде поливати городину у засушливе літо, ізраїльтяни приловчилися до значно більш раціонального маневру: вони очищають стічні води і роблять це так якісно, що теоретично, якби вас убивала спрага, ту воду можна було би пити. Навряд чи шлунок добре те сприйняв (адже у будь-якому разі, це вже не джерельна і кришталево чиста вода), але ви точно уціліли би під палючим сонцем пустелі. Проте ні, ізраїльтяни не п’ють її. Натомість – поливають городи.
Складно порахувати, скільки пересічний золотонісець, який має двір 6 соток, четвертина яких – це город, марнує води щовечора у сезон. Якщо порахувати воду зі шлангу складно, що давайте рахувати відрами, якими теж часто послуговуються. Так, скажімо, пройтися і з кухлика полити кільканадцять рядів помідорів – це 10 відер (умовно). І, скажімо, робить людина те протягом трьох місяців (залежить від того, що саме росте) через день (теж залежить від насаджень). 45 днів множимо на 10 – отримуємо 450 літрів води. Питної, джерельної води!.. Чи можна було б це зробити у інший спосіб? Уявіть: що таке 450 літрів, які ми перемножимо на, скажімо, 5000 золотонісців, які мають городи (знову ж таки, умовна цифра)? 2 250 000. Саме стільки літрів ми марнуємо.
Середньостатистична людина випиває за рік 500-600 літрів (це лише чиста вода, не кава чи чай, не супи чи борщі, а також – не рекомендована доза вживання – 2-3 л, а більше наближена до дійсності – 1,5 л). 4000 людей можуть цілий рік пити ту кількість води, яку 5000 використали з травня по серпень на поливання городів (а відповідно, три місяці цю кількість можуть вжити вже близько 16 000).
А це ми вже мовчимо про воду з бачка у вбиральні та подібні витрати рідини у менших масштабах: не закрутити кран, коли чистимо зуби чи голимося; не прикрити воду, доки намилюємо руки; не розраховувати, скільки вип’ємо, а набирати чашку по вінця, щоб потім вихлюпнути половину; замість швидкого душу обираємо бездумно постояти під водою, а на кількадесят зайвих літрів – байдуже. Та багато-багато іншого.
*До слова, бачок унітаза, який підтікає, витрачає на день понад 260 літрів води!
І хоч зараз, як ми згадували вище, українців мало обходять такі глобальні проблеми (адже зараз вода є і через це ніхто не задумується, проте так само було зі світлом – коли воно було, ми не надто переймалися примарною перспективою його зникнення), за прогнозами Інституту водних проблем і меліорації, через 30 років Україні доведеться імпортувати питну воду. Це не так багато – 30 років. 30 років після отримання незалежності минули швидко, ще тридцять – не забаряться. І більшість із нас застане той час, і буде бідкатися: «ой, а чому ж наші батьки не заощаджували», навіть не задумуючись про те, що світ – і Україна зокрема – починається з тебе.
Скласти руки і не послуговуватися водою?
Ні. Вочевидь, так не вийде та це й не потрібно. Просто є об’єктивно безліч варіантів, як – навіть не обтяживши себе додатковими клопотами та не урізавши комфорт життя – можна заощадити природні ресурси і лишити бодай щось нащадкам. Не варто навіть міркувати на сотні літ вперед, адже через тридцять років – житимуть ваші найближчі родичі, а саме діти, онуки та правнуки.
По-перше, давайте коротенько проглянемо кілька порад, як не марнувати воду у побуті. А тоді вже перейдімо безпосередньо до складніших конструкцій та вивертів, які допоможуть заощадити і ніц при тому не втратити.
Поради щодо дбайливого використання води
1. Полагодьте або замініть несправну сантехніку та крани. Протікає унітаз – це до 100 000 літрів на рік марно витраченої води. Підтікає кран – до 200 літрів на добу і близько 6000 літрів на місяць (72 000 л на рік).
2. Завжди щільно закривайте кран. З крана, який капає, витікає 24 літри води на добу (8700 на рік).
3. Віддавайте перевагу душу, а не прийому ванни. Душ протягом 5 хвилин - максимум 100 літрів води. А для того, щоб наповнити ванну, необхідно вже у два рази більше – 200 літрів.
4. Застосовуйте економні насадки-розпилювачі для душу. Якщо ви з допомогою душа можете заповнити 5-літрову ємність за 25 секунд – отже, краще встановити насадку з меншими отворами, яка дозволить економити до 50%(!) води. Ще один варіант економії – пристосування з вбудованим аератором, який збагачує струмінь повітрям. Вона дозволяє обмежити витрати води втричі без втрати обсягу та якості струменю.
5. Купуйте економічну сантехніку-унітаз із двома режимами зливу. Унітаз із двома режимами зливу (повним і економним) економить приблизно 15 літрів води в день для сім'ї з 3 чоловік.
6. Закривайте кран, коли чистите зуби. Для того, щоб прополоскати рот, наберіть склянку води. Таким чином, ви заощадите до 45 літрів води – саме стільки піде в каналізацію через відкритий кран за 3 хвилини. Якщо чистити зуби раз на добу – за рік це 16 500 літрів, а якщо двічі – 33 000 відповідно.
7. Під час миття посуду не тримайте кран постійно відкритим. Очищати тарілки і мити їх миючим засобом можна і з закритим краном, а під проточною водою – лише споліскувати. Таким чином, замість 10 хвилин кран буде відкритий тільки 3-4 хвилини. Економія складає приблизно 100 літрів.
8. Не мийте овочі та фрукти під проточною водою. Користуйтеся для миття продуктів мискою. Цей спосіб дозволяє ефективно очищати плоди від піску і бруду. Для наповнення однієї великої каструлі або миски вам знадобиться всього 3 літри води, у той час як при проточному митті фруктів – щохвилини ви використовуєте 15 літрів води.
9. Приймайте душ на одну-дві хвилини швидше. Приймаючи душ швидше, аніж зазвичай, протягом місяця ви зможете заощадити до 500 літрів води. Лайфхак: можна, наприклад, поставити пісню на 2-3 хвилини і знати, що до її завершення ви маєте закінчити водні процедури.
Ну, а тепер – до найцікавішого
Отож, що робити з марнуванням води у дещо більших масштабах?
Так, скажімо, для поливання городу є хороший метод. Він може стати у копієчку, а для когось – не вартуватиме нічого. Це другий колодязь. Саме так, ви все правильно зрозуміли. Багато домоволодінь раніше мали колодязі, які були пробиті їхніми ж батьками та дідами. Зазвичай, це не надто глибокі, до 20 метрів джерельні води. Вони придатні до вживання, але разом з тим – значно гірші за артезіанську воду, що розташована значно, у рази глибше і є набагато ціннішою.
Власне, такі колодязі на малій глибині – наразі багато де пересихають у певний сезон, коли опускається рівень води. І саме через це господарі вдаються до пробивання нових свердловин, зі значно кращою водою до того ж. То давайте використовувати ресурс оптимально: якщо не поливати город взагалі не вийде, то тоді – слід зробити це менш цінною водою, якої банально більше у світі. З нової свердловини – пийте, готуйте тощо, а старою – поливайте. Овочі від того гіршими не стануть, однозначно.
Варіант другий, але більш сезонний. Бачок. Великий бак, зварений власноруч чи на замовлення, який ви встановите знадвору. У посушливий рік зиску з нього буде мало, але у щедру на дощі пору – це просто скарб. До нього аналогічно можна буде під’єднувати шлангу після наповнення, чи набирати з нього кільканадцять цеберок і впевнено здійснювати полив. Так, не на регулярній основі. Але, скажімо, якщо з десяти поливів ви бодай один виконаєте саме у такий спосіб – це вже заощадить десятки літрів питної води!..
Переходимо до більш тривіальних і побутових речей. Вбиральня і вже згадуваний безліч разів бачок унітаза. Ця тема актуальна наразі, як ніколи, адже, знов-таки, з тексту вище – коли немає світла, то у більшості немає і води. Так, нещодавно ми писали про будні комунальних служб, де очільник ПрАТ «Янтарь» Володимир Гончар розповів про проблему: забиття каналізації через те, що люди – окрім халатного користування і скидання до каналізації усього, що тільки можна скинути в унітаз і змити – здійснюють змиття замалою кількістю води. Коли бачок розрахований, скажімо, на 8 літрів, то під час блекауту – дай Бог, аби пересічний громадянин використовував для його заміни бодай літру-дві.
Зараз усі запасаються відрами та баклажками води для побуту без світла. Але що як воду, з умовної пральної машини не зливати казна-куди, а збирати у миски? Принаймні, під час тих же вимкнень. Навряд чи каналізації аж надто нашкодить відголос прального порошку у ній, але разом з тим – ви зможете без шкоди зливати в унітаз стільки води, скільки заманеться (а точніше, скільки спромоглася зцідити із себе пральна машина).
Із складнішого варіанту реалізації даного проєкту – зробити зацикленість із тим же краном на кухні, де миєте посуд, чи краще навіть у ванній, де миєте руки, чистите зуби тощо. Це питання вже до сантехніків або ж інших майстрів, що працюють з водою та дотичними сферами, але теорію – можна розібрати і без них кількома словами.
Зрештою, це найпростіші варіанти. Можливо, комусь здасться складним підставити під шлангу з пралки миски, а не просто кинути ту шлангу у ванну і забути. А можливо, комусь здасться занадто вартісною і не вартою клопотів затія з двома колодязями, один з яких у багатьох дворищах припадає пилом. Можливо… Все можливо, як і те, що колись світ вже буде воювати за воду, а не за території. Точніше, за території, на яких є вода.
Тож, якщо вам здається, що дотримуватися банальних порад (і ще й платити менше за воду) чи вдатися до наведених вище прикладів заощадження, це марна затія – можете і далі йти марнувати сотні літрів на рік.
Не будемо стверджувати, що ми аж надто переймаємося долями дітей Африки, які не знають, що таке чиста вода, але точно переймаємося українськими дітьми, які років за 30-50 теж можуть одного разу не виявити цього предмету розкоші у власній склянці.
Якщо ж ви, як і ми, вважаєте це проблемою, яку не варто відкидати на останній план, навіть на тлі війни – тим паче, золотонісцям, переважна більшість з яких окрім кількох слідів у небі від ракет війну бачила лише у телевізорі – вдавайтеся принаймні до переліку простих дій, аби заощадити воду у побуті. А там – не за горами і перехід до альтернативного поливання і зацикленого наповнення бачка унітазу. Все це – безцінні літри, кубометри і буквально цілі океани підземної, прісної та якісної води.
*Додатково варто зазначити, що у світі загалом розглядаються такі варіанти (глобальні, а не локальні, про які йшлося у нашому матеріалі) заощадження водних ресурсів: зелені дахи, зниження випаровування, контроль приросту населення, зменшення глобального потепління, запобігання забрудненню води, очищення стічних вод, більш ефективні промислові та сільськогосподарські системи, зрошувальні системи, системи розподілу питної води, нові джерела питної води, опріснення, вода льодовиків (як крайній варіант).
Однак наразі вода, отримана тим же опрісненням, покриває лише від 1 до 3% світового попиту. Це пов’язано з тим, що для процесів опріснення води потрібна велика кількість енергії, тобто – гроші.
Диспути щодо водного питання
Наостанок, аби бути об’єктивними, згадаємо також і низку аргументів противників теорії щодо проблеми водного питання – чи має щось під собою їхнє «не на часі ані зараз, ані через безліч літ»?
Противники водної кризи заявляють про те, що вода на Землі не зникне, посилаючись на круговорот її в природі. Прісна вода є поновлюваним природним ресурсом. Вода випаровується, потім конденсується, випадає на Землю у вигляді дощу, снігу та інших опадів, які просочуються у ґрунт, потрапляють в річки, моря і океани. Процес кругообігу води в природі вічний.
Тому повне зникнення прісної води людству не загрожує. Води на планеті достатньо, проте вона здебільшого солона, а опріснення обходиться дуже дорого. Прісної води на Землі вистачає, але розподілена вона нерівномірно. У одних країн вона в надлишку, у інших — дефіцит, тому виникають водні конфлікти.
Разом з тим, згідно з прогнозом ООН, до 2050 року до 5,7 мільярда людей проживатимуть у районах, в яких нестача прісної води відчуватиметься мінімум один місяць на рік. В Україні прогнозують імпорт питної води.
За даними Організації, світова криза, викликана пандемією COVID-19, продемонструвала очевидну проблему забезпечення населення водою.
І основні проблеми полягають не у недостатній кількості води на Землі (що намагаються спростовувати прихильники «не на часі ані зараз, ані через безліч літ», виконуючи тим самим марну роботу), а у забрудненні цих вод, у нестачі засобів для видобування (підземна вода), дорогому опрісненню солоних джерел. Навряд чи індустріальна епоха скінчиться і всі швидко перейдуть на безпечну енергетику чи екологічне виробництво. А тому – проблеми води від того ж таки забруднення чекають на нас, так чи інакше, у тому чи іншому вигляді.
Тож дбайте про планету, яка нас годує і поїть, а вона натомість ще якийсь час не уб’є нас – принаймні, не спрагою.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
