У Бучі, з 30 тисяч населення, станом на момент деокупації лишилося тільки 3700 осіб. Інфраструктура знищена, питання продовольства – нагальне, як ніколи. Золотоноша залучила усі сили, аби приєднатися до організації допомоги тим, хто лишився на рідній землі і уцілів.
Золотоніська громада – Буча, Ірпінь, Гостомель
Золотонісці збирають гуманітарну допомогу. Наголошується, що насамперед потрібен провіант, для вжитку якого не знадобляться додаткові дії. Кажучи максимально просто, мається на увазі продукти, які можна доправити і одразу ж їсти, а не розводити багаття чи гратися з каструлями.
Мешканці сіл Кропивна, Маліївка, Щербинівка за ініціативи старости Олександра Кипича організували збір продуктів харчування та засобів гігієни мешканцям визволених міст на Київщині.
— Люди, котрі витримали рашистську окупацію, позбавлені електроенергії та газопостачання, - звернувся до односельців Олександр Вікторович. – Ви усі бачили, яка там катастрофа. Вони не мають змоги організувати собі гаряче харчування, тому в пріоритеті готові продукти: тушонки, сало, закатки, хліб.
Староста просить також поділитися запасами круп, олії, овочів, макаронів, чай, кава. Також потрібні кошти на пальне для транспорту.
— Ми повинні максимально швидко зібрати все необхідне, - просить Кипич. – Щоби підтримати цих нещасних людей, які натерпілися жахіть і знущань. Їм наразі буде дуже доречною наша моральна підтримка, адже ми найближчі сусіди із Київщиною.
До збору долучилися Крупське, Благодатне і мешканці всієї Золотоніської громади
Якщо це не твоя війна — це не твоя країна
З першого дня Золотоніські підприємці - брати Георгій і Артем Єганові - активно і плідно допомагають нашим ЗСУ, теробороні та біженцям. Ці люди з великою душею, які не стоять осторонь. Зараз немає такого поняття - моя хата з краю, нічого не знаю. Тому всі хто може допомагають.
Вони власне і збираються їхати у Бучу та доправляти все необхідне, що зібрали жителі Золотоніщини.
Бучанська різанина
Після перемовин у Стамбулі, російські окупанти прийняли рішення про таку собі деескалацію на Київщині та Чернігівщині. Прикриваючись жестом доброї волі, росія вивела вже недієздатні підрозділи своїх мародерів, яких вони називають армією. Авжеж, у адміністрації бункерного розпалювача війни – а саме так назвав путіна 5 березня президент Німеччини, нізащо не визнають, що захопити Київ за три дні – було першочерговою і, мабуть, головною метою. Як і не визнають, що ці плани зазнали цілковитого краху, який зрештою і став головним претекстом відступу.
Нагадаємо, що перемовини відбулися 29 березня. Ця дата важлива, оскільки вона запустила відлік до моменту, коли весь світ побачив покинуту окупантами Бучу. На початку 4 місяця 2022 року всю мережу Інтернет заполонили перші кадри, а 2 квітня світ побачив відео телеведучого програми «Світ навиворіт» Дмитра Комарова, де він показав наслідки перебування окупаційних військ на тій території. Це відео, де показали руйнування і лише обмовилися про безліч загиблих, здавалося, було досить промовистим. Проте після нього всі збагнули: варто тільки подумати, що в усього є межа, як російський солдат з неабиякою легкістю і звірством спростує це.
Завалені тілами вулиці, закатовані у будинках і каналізаційних шахтах, розстріляні із зав’язаними за спиною руками. На думку наших європейських партнерів, – насамперед не варто провокувати росіян. Проте саме бездіяльність – це найбільша провокація і подарунок права на свавілля для тих, хто розуміє лише грубу силу.
Світ, якому потрібен був поштовх
Те, що сталося – не змінити. А тому, окрім як згадувати про мучеників із окупованих донедавна українських теренів, слід також замислитися – а чи не була їхня смерть даремною?
Європа, яка живе в анабіозі 70 з гаком років без війни, яка далека від росії що у ментальному, що у географічному плані, заворушилася. Сталося це саме після Бучі. Якщо Польща та країни Прибалтики дуже добре пам’ятають період окупації СРСР, то ті ж, скажімо, Португалія чи Іспанія – аж надто далеко, аби знати про той період, як і про сучасну фашистську 1/6 частину суші, бодай дещицю дійсності. Проте Буча зробила своє діло.
Загалом, це місто-супутник Києва стало вже зібраним образом. Ніхто не спростовує тих жахіть, які відбулися там, проте той же Ірпінь, та ж Бородянка, «подарували» світу не менш страшні кадри. До прикладу, в Ірпені за місяць окупації російськими фашистами було вбито більше 500 цивільних осіб, а за роки окупації Ірпеня фашистами Гітлера – 10. Принаймні, такі офіційні архівні дані. Про це повідомив проукраїнський блогер, волонтер і активіст Андрій «Луганський» Серебрянський.
Отож, світ дещо оживився, хоча і такою страшною для України ціною. Багато країн вислали російських дипломатів, оголосивши їх персонами нон ґрата, а найбільш завзяті шанувальники стратегії замирення кремля – Німеччина та Франція – самі почали виступати за посилення санкційного тиску.
У своєму політично-аналітичному блозі на YouTube Юрій Швець (колишній агент радянського КДБ, який свого часу працював під прикриттям у США; уродженець Херсону), котрий має прямі зв’язки з високопосадовцями Америки і регулярно, на тлі російської агресії, висвітлює новини безпосередньо з Вашингтону, повідомив 5 квітня про зміну курсу допомоги від американців. А краще сказати, не зміну курсу, а тотальне посилення і зміцнення теперішнього. З його слів, США після Бучі готові надати Україні будь-яку зброю, окрім, певна річ, ядерної. На думку політиків Штатів, ми повинні самі встановити для себе цілі у цій війні, а їхня задача – забезпечити нас усім необхідним для досягнення цих задумів.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
