Золотоноша.City
23 жовтня 2022 08:00
Осінь - цікава пора: ось тобі сонце, ось і дощі, ось і морози, і перші перелітні птахи, що височіють у хмарах... Все це давно описано в поетичних рядках.
Сьогодні ми підготували для вас спеціальний тест-підбірку! Насолодіться поезією цього жовтневого дня і дізнайтесь, наскільки добре ви розумієтесь на творчості нашого земляка - Івана Дробного.
Наскільки добре ви знаєте поезію земляка?
Відшукайте серед перлин української поезії вірші Івана Дробного.
Крізь віки в нас кров козацька грає,
На мажорний надихає лад.
Крізь віки над нашим Златокраєм
Величаво сяє Златоград.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
В цім краю, де чаплі та лелеки,
А над ними – місяць уповні,
На шляху, що ліг «з варяг у греки»,
Думні думи ходять при мені.
Тут цвітуть васильки-василечки
І бентежна іволга співа.
За дощу підсинені вервечки
Пучками тримається трава.
Дощ з-під сонця.
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають…
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
Лиш сонце вигляне з-за гаю –
Я в путь зберусь бігом-бігом.
Велосипеда осідлаю –
Прудкого оленя свого.
Ним я поїду, я поїду
В древляни, в древність, в русу Русь
І не вернуся до обіду,
І опівночі не вернусь.
Квітне гілочка бузкова
У сусіда з димаря.
Висне місяця підкова,
Ледь зажевріла зоря.
Сріблом луг і поле вшиті.
Срібен світ на всі боки.
Срібно гладдю по блакиті
Вишивають літаки.
Я красою серце гою –
На бузкові йду дими.
Весна завітала в садибу.
Ступає в торішні сліди.
Постукує гілкою в шибу:
–Бабуню, виходьте сюди!
Вас жде і сапа, і лопата,
Бо вже відскрипіла зима...
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
Поділитись результатом
