Через 33 роки після ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції золотоніські ліквідатори знову ступили на землю відчуження. Віктор Харін, Анатолій Ілляшенко, Григорій Хоменко, Олександр Педько та Петро Руденок у складі делегації з 55 осіб 2 листопада побували у Чорнобильській зоні. Поїздку для них організувала Черкаська обласна організація «Союз. Чорнобиль. Україна».
Якими ж побачили місця золотонісці, котрі у числі перших кинулися рятувати країну від лиха у 1986-1987 роках?
- Я працював у зоні, з патрулювання довколишніх сіл, - пригадує голова Золотоніської ГО «Союз. Чорнобиль» Віктор Харін. – Село Копачі, яке найбільше постраждало від вибуху, нині захоронене повністю. Напівзруйновані будинки, дерева, дитячі гойдалки, пісочниці – абсолютно все загорнуте в землю. Поруч стояв сосновий ліс. Від радіоактивної хвилі дерева стали мертвими. Ми його так і назвали - Рудий ліс. Його теж весь випиляли і стовбури засипали землею. Натомість виросли молоді сосонки-самосій, які нині вже добре піднялися і зазеленіли.
Ліквідатори та переселенці побували у Чорнобилі, де відвідали місцеву церкву. У центрі стоїть останній пам’ятник Леніну, якого не торкнулася декомунізація. Він – найпопулярніше місце для селфі туристів-іноземців.
У місті проживають лише спеціалісти, котрі обслуговують об’єкт. Прип’ять – мертве місто, у ньому ніхто не мешкає. Тут оглянули збудований саркофаг.
Лише цього року зону відчуження відвідали більше 100 тисяч екскурсантів з усього світу. Водночас разом з черкаською делегацією побували і гості з Данії.
