Золотоніська багатопрофільна лікарня радо відчинила двері як досвідченим, так і молодим спеціалістам. Із серпня до виконання своїх обов’язків стали хірург Євгеній Бабляк та дві педіатрині – Мар’яна Міняйло та Марина Стіпаненко.
Повернення у рідні пенати
Через п’ять років повернувся у рідні стіни Золотоніської багатопрофільної лікарні Євгеній Бабляк. З 9 серпня він працює лікарем-хірургом хірургічного відділення. А вже з 16 серпня буде виконувати обов’язки завідуючого хірургічним відділенням. Завідуючий Валерій Калина наразі перебуває на лікарняному. За словами виконуючого обов’язки головного лікаря Владислава Гаркавого, з 16 серпня Олександр Булах, який завжди заміняв свого старшого наставника на цій посаді, йде у відпустку, а потім їде на 4-місячне навчання за спеціалізацією ендоскопії у Київ. На цей період виконуватиме обов’язки завідувача Євгеній Бабляк.
Євгеній Бабляк
Євгенія Дмитровича добре знають як досвідченого хірурга не тільки у нашому регіоні. Він лікар зі стажем і трудився у рідному місті, де колись працювала його мати. Батько був лікарем-кардіологом, доктором наук, завідував центром кардіохірургії у Львові. Після закінчення медінституту Євгеній Дмитрович працював у Абакані Красноярського краю, три роки стажувався в Києві в інституті Шалімова, 7 років працював в Африці. До повернення у Золотоніську лікарню трудився у сусідній Чорнобаївщині.
Нові обличчя: знайомтеся – молоді фахівчині педіатричного відділення
Мар’яна Міняйло – завідуюча педіатричним відділенням Золотоніської багатопрофільної лікарні. Цю посаду поєднує з працею дитячим неврологом на 0,5 ставки.
Мар’яна Міняйло
Народилася Мар’яна Вячеславівна у Богодухівці Чорнобаївського району. Навчалася у Полтавській медичній стоматологічній академії за спеціальністю «лікувальна справа» на бюджетній формі. Потім відповідно до розподілу потрапила у Золотоніську лікарню, трудилася дитячим неврологом, чергувала у дитячому інфекційному відділенні, якого вже зараз немає. Пройшла інтернатуру за спеціалізацією «дитяча неврологія». Під час пандемії коронавірусу працювала в ковідній бригаді.
– Ці місяці були важкими, – пригадує лікарка, – бо треба було думати не тільки про пацієнтів, а ще й про те, як самій вберегтися від небезпечного вірусу, бо вдома ж діти. З 5 лютого 2020 року призначена в.о. завідуючої педіатричним відділенням, а вже у жовтні буде рік, як на посаді завідуючої.
29 серпня Мар’яна Міняйло зустріне свій 34 рік народження. Вона не тільки освічений спеціаліст, а ще й гарна дружина, любляча матуся для 11-річної донечки та 5-річного синочка.
Марина Стіпаненко
Марина Стіпаненко з 15 вересня 2020 року працює лікарем-педіатром педіатричного відділення Золотоніської багатопрофільної лікарні. Народилася 11 жовтня 1989 року у селі Іркліїв. Закінчила школу, потім поступила до Національного медичного університету імені Богомольця. З 2007 по 2013 рік навчалася у столиці на кафедрі педіатрії. Далі була інтернатура, яку проходила в університеті очну частину, а заочну (практику) – у дитячій міській лікарні Черкас. Згодом опановувала професію, будучи педіатром у дитячому відділенні Іркліївської лікарні. У травні 2016 вперше стала мамою, а через два роки народила другого синочка. Чотири роки була у декретній відпустці. Попередню роботу втратила у зв’язку із закриттям відділення.
– Коли запропонували Золотоношу, – ділиться фахівчиня, – відразу ж погодилася. Перешкодою не стала навіть відстань від Ірклієва, де живу, і до Золотоноші, де працюю.
Марина розповідає, що має власне авто і на дорогу витрачає 40 хвилин. Взимку, відмічає, було складніше добиратися через погодні умови. На перспективу, ділиться педіатриня, готова переїхати із сім’єю і працювати у Золотоноші, тим паче, що міська влада обіцяє допомогти з житлом.
– Для мене щодня їздити на роботу з Ірклієва великої проблеми не створює. Бо в мене є авто, водійські права отримала 2 роки тому і це мені допомагає.
Колектив у нас дружний. Справляємося, працюємо, мені тут дуже подобається. Я задоволена умовами праці, зарплатню хотілося б трохи вищу, але є робота і це вже добре. Чому обрала професію лікаря? Вочевидь тому, що з дитинства мріяла бути потрібною людям, як мама, котра працювала медичною сестрою. Коли закінчила школу вибір був один – документи відвезла у медичний вуз Києва, – підсумовує розмову співбесідниця.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
