Їхня робота вважається непрестижною та низькооплачуваною. Серед випускників шкіл, певно, не знайдеш того, хто мріє стати двірником чи малярем, сантехніком чи покрівельником. Та у житті саме ці професії є найбільш затребуваними. Від них залежить наш щоденний комфорт, затишок в оселі, безпека та благоустрій. Ці люди щодня добросовісно виконують свою рутинну і непривабливу роботу. Винятком не стала навіть п’ятниця 13 березня, напередодні професійного свята, яке традиційно відзначається кожної третьої неділі березня. Але про відзначення, мабуть, голосно сказано, бо зустрівшись з працівниками ПрАТ «Янтарь» на виробничих локаціях, ніхто про святкування й не думав.
Покрівельники приватного товариства, що є обслуговуючою організацією багатоповерхівок у Золотоноші, Анатолій Юхимець, Анатолій Бокий, Борис Сіпко та Михайло Свинаренко трудилися на даху будинку №115 по вул. Шевченка. Вони запаювали руберойдом стики парапетних блоків та ремонтували м’яку покрівлю багатоквартирника.
Слюсаря Володимира Махініна та газоелектрозварника Федора Батира ми застали біля 5-поверхівки №34 по вул. Шевченка. Вони пробивали каналізаційну мережу. Робота явно не з приємних, ще й з «душком», та чоловіки, озброївшись тросами, приступили до ліквідації аварійної ситуації. Подібні аврали їх чекали на вул. Новоселівська, 2а; Євгена Півня, 8; Шевченка, 115; Шевченка, 215; Івана Франка,1Б. «Оце й усе свято! – жартував Федір Батир. – Хоч би до вечора справилися».
З малярами Любов’ю Вишневською-Колісник та Катериною Короткою ми зустрілися, як добрі приятелі. З цими «дівчатами» знайомі ще з тих пір, коли вони ремонтували майбутні кабінети амбулаторії №1 міської первинки. Нині їх застали за фарбуванням конструкцій ганку одного з під’їздів будинку №7 на вул. Євгена Півня.
З 15-и «янтарівських» двірничок в об’єктив потрапило лише дві: Валентина Барчан та Ірина Рисак. Жінки щойно вправилися з підмітанням дворових територій.
Понад 35 років віддана своєму підприємству майстер Валентина Марченко. Вона організовує і контролює роботу підлеглих А коли не вистачає робочих рук, то й сама береться за мітлу.
Саме завдяки їй та водію Миколі Левченку нам і вдалося побувати на основних локаціях, охоплених працівниками приватного товариства «Янтарь».
- Наша нелегка і відповідальна праця починається у той час, коли більшість жителів ще не прокинулася. А завершується, коли люди вже сплять. Від професіоналізму і сумлінності кожного залежить загальний соціальний настрій, - сказав очільник акціонерного товариства «Янтарь» Володимир Гончар. - Наші працівники роблять все можливе для того, щоб життя кожного золотонісця було комфортним, зручним та затишним. Наші плани не залежать від ювілеїв чи урочистих свят. Вони були і залишаються одні — стабільне та якісне забезпечення містян комунальними послугами.
