Україна вже 30 років є незалежною державою. Час, який минув, можна порівняти з необхідним для дорослішання і становлення людської особистості, але чи достатньо було його для відчутної зміни іміджу Золотоноші та покращення комфортності і естетики міста? Що змінилося за цей період і чи задоволенні громадяни нинішнім життям?
Жителька Гришківки, 72-річна Віра Михайлівна. Жінка бідкається, що пригадати щось хороше не може. Хоча зауважує, що більше року може раз у тиждень безкоштовно їздити у Золотоношу. Міська рада посприяла такому нововведенню:
– Спасибі Віталію Войцехівському, що ми, пенсіонери, можемо приїхати у місто і скупитися. Кому по ліки, а більшість їде на базар. Чи гарно було жити, коли була молода? Тоді так само було важко, бо дітей тягнули, чекали квартиру, батькам допомагали. Але якось тоді було легше, хоча б з цінами. Не те, що зараз. Отримаєш 2500 гривень пенсії і не знаєш що купити. Бо треба заплатити за світло, за газ - і гроші розійшлися.
Роман, 45 років, житель Золотоноші:
– Багато чого в місті змінилося за ці роки. До прикладу, фонтан зробили, центральну площу Золотоноші облаштували по-сучасному. Вже немає тих ялинок. У кого за ними ностальгія, то це їхня справа, я ж не жалкую. Початок незалежності у мене співпав із навчанням у професійному училищі. Тоді з Новодмитрівки пішки ходив у Золотоношу на навчання і назад. Потім краще стало. Начебто так все добре, якби ще й зарплати були більші та роботи вистачало на всіх, тоді й людям жилося заможніше. Найщасливіший рік – 2017, коли народилася донька. І відтоді продовжується. Радію, що для дітей створюють всілякі розважальні локації. Остання, а це цілий дитячий комплекс розваг і ерудиції, просто вражає. Дитину звідти не можна забрати.
Мешканки Золотоноші – 59-річна Ірина і 58-річна Світлана діляться, що зараз набагато краще ніж було, більше порядку, менше смітників:
– Місто стало чистішим. Не соромно перед іншими. З кожним роком, крок за кроком Золотоноша оновлюється. Ми задоволені. Втім, ще є куди рости і що робити.
Олена, 45 років, жителька Золотоноші:
– Зараз мені і моїй родині добре живеться. Начебто все, що треба у Золотоноші є. На початку, коли країна тільки розпочинала самостійний шлях, важкувато було. Ми тоді молодими були. Зараз гарно у місті. Вважаю, кожен рік для нього по-своєму був успішним. Бо щороку втілюються нові і нові проєкти. То вікна у школах та дитячих садочках поміняли, то капітально ремонтують дорожнє покриття вулиць. Вже не соромно показати людям. Пригадую, як раніше центральна вулиця міста була пошматована вибоїнами. А тепер любо їхати, щоправда колектор трохи псує загальну картинку. Втім, переконана, що й із цією проблемою молода команда справиться. Я всім задоволена і раджу іншим не шукати негативу, а більше помічати хорошого, якого на мій погляд, достатньо.
Надія Борисівна, 74 роки:
– Які роки були успішними для мого рідного міста, відразу й не пригадую. Скільки років пройшло, скільки подій відбулося і всього, що і в голові не вистачає місця все занотовувати. Мені імпонує робота нинішньої команди, молодці! Хоча кожному не вгодиш. Порядок всюди наводиться. Сміття регулярно вивозиться. Я живу у п’ятиповерхівці, поблизу гімназії, то років із 10 тому ми потопали у смітті. А тепер його із баків регулярно вибирають. Днями взагалі відбулася грандіозна подія як для нашого міста – приїзд президента. Золотоноша така невеличка і увага такого високого гостя чогось вартує. Добре, що не було помпезності перекриття вулиць, кортежу величезного, як це бувало раніше.
Василь, 63 роки, житель Кропивни. Чоловік почав розмову з того, що у місті відкриваються лише аптеки і магазинчики, натомість скорочується виробництво:
– Магазинчики ростуть, як гриби після дощу, дивуюся звідки у людей стільки грошей. Я прихильник національних принципів і за те, що Україну треба будувати українську, а не олігархічну. З таким менталітетом, поглядом на державу і недовірою до влади, непросто втілювати зміни. Треба не боятися людей, спілкуватися з ними, цікавитися, що їх турбує і чого б вони хотіли. Мрію, щоб Золотоноша стала успішним та зразковим містом, куди б приїжджали і дивувалися нашим здобуткам. А ще, щоб всюди було чистенько, прибрано, красота була не тільки у центрі, а й на околицях. Я за клумби, що прикрашають місто. Люблю квіти і хай все цвіте до заморозків. Бо чим більше квітів, тим настрій покращується. Бачиш, що життя не таке вже й сіре. Ясна річ, це копітка робота щодня. Хотілося б, щоб робота у людей була, тоді знайдуться гроші, аби зробити місто найкращим не тільки на Черкащині.,
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
