6 червня для працівників сайту Золотоноша.Сity та газети «Златокрай» - одне з найулюбленіших свят у році. З ним ми пов’язуємо не лише веселий корпоративний захід, а й підведення підсумків та що цінного вдалося здобути за рік від минулого Дня журналіста. З впевненістю можемо сказати: нинішній період для нашого колективу став особливим - доволі насиченим на різні події, значимі і не дуже, інколи навіть неочікувані, але які кардинально змінили розмірене життя нашого тижневика.
У серпні 2019 Агенція розвитку локальних медіа «АБО» шукала 10 команд з невеликих міст України, які безкоштовно могли отримати сучасні сайти та менторську підтримку. Запропонували і нам. Ми сумнівалися, хоч і недовго, а потім таки вирішили ризикнути. Тепер маємо власний сайт на сучасній платформі, креативний, неординарний. Сказати, що важко – нічого не сказати. Гаряче, інколи здається, просто неможливо, але цікаво, драйвово, запалює. Хоча катастрофічно не вистачає часу.
У грудні минулого року наша редакція переїхала у нове приміщення, де ми провели гарний ремонт. І тепер нам тут тепло, затишно і комфортно.
Розуміння особливого сенсу журналістської професії виникає лише тоді, коли вдається дійсно комусь допомогти. Інколи люди приходять до нас у редакцію, як до останньої інстанції. Читачі нам довіряють. У цьому можна впевнитися, подивившись на тисячні перегляди наших публікацій на Золотоноша.City. А в тому, що прихильники «Златокраю» з нетерпінням чекають на нього щотижня, ми пересвідчилися на власні очі. Щочетверга, у день виходу тижневика, у супермаркетах і магазинах, куди він доставляється, збираються наші прихильники, які терпеливо чекають на приїзд автомобіля, щоб придбати свіжий номер.
Скорочення економічної активності людей внаслідок карантинних обмежень боляче вдарило і по місцевій пресі, зокрема це стосується і газети «Златокрай». На жаль, держава взагалі про нас забула, кинувши редакційні команди на виживання. Однак наш колектив розумів, що у період пандемії коронавірусу не менш важливою за особисту гігієну є інформаційна. Тому ми й працювали навіть в умовах карантину, щоб читачі могли бути в курсі усіх новин міста і з наших сторінок дізнаватися лише перевірену інформацію.
А нещодавно ми запустили флешмоб «Доставка гарного настрою». Придбали три продуктових набори для мешканців міста, кому і так нелегко довелося в житті, а під час карантину - поготів. І передали естафету наступним золотонісцям та попросили підтримати наше починання. Навіть не підозрювали, що нашу естафету підхоплять так багато небайдужих золотонісців. Пагони милосердя розкинулися доволі розлого, засвідчивши, що попри різні погляди, статки, релігійні і культурні відмінності золотоніська громада стала єдиним цілим у бажанні підтримати людей у скруті.
Журналістика – це і служба, і творчість, і гра, і розчарування, і емоційна напруга. Але ми - такі ж живі люди, як і всі. Коли нерви у вcіх на межі, коли сідає внутрішня батарейка і падає бійцівський дух нашої команди - тоді на природу! Із шашликами, «піонерською» кашею, піснями і можливістю викричатися, щоб зняти стрес. Бо втома - це явна ознака емоційного вигорання. Ото вже відриваємося!
Тож, у наш особливий день щиро вітаю колег та ветеранів журналістики з професійним святом. Бажаю кожному з них багато цікавих подій, непересічних героїв публікацій, яскравих сюжетів та видатних репортажів. Успіхів вам у творчому пошуку, натхнення, щастя, здоров’я, здійснення нових задумів та удач, злагоди та достатку вам і вашим родинам!
І, звичайно ж, не можу не згадати добрим словом своїх читачів, без яких ані наш сайт, ані газета «Златокрай» не існували б. А ще тих золотонісців, які допомагають нам втілювати в життя інколи доволі незвичні для нашого невеличкого містечка проєкти, погоджуючись стати героями наших публікацій. Нехай кожен ваш день буде сповнений добром та щастям, а все лихе нехай оминає вас стороною!
