Під час карантину уродженець Золотоноші Віталій, який народився і виріс на вулиці Гагаріна, а нині проживає у Києві, переказав 4,5 тисячі гривень на ім’я свого брата, щоб закупити продукти харчування і розвезти їх пенсіонерам кварталу №22. Хто цей добродій і чому саме цим людям?
6 червня 2019 року відійшов у вічність Юрій Миколайович, котрий мешкав по вулиці Жашківська. Один з його синів живе за кордоном, інший Віталій –у столиці.
Як розповіла голова квартального комітету №22 Валентина Казка, у лютому, коли минуло пів року з дня смерті дорогої людини, Віталій переслав своєму двоюрідному братові Славику 3 тисячі гривень. Домовленість була такою: закупити на ці гроші 30 продуктових наборів і роздати золотонісцям, котрі мешкали з батьком по сусідству, знали його і спілкувалися. І, звичайно, з категорії тих, кому ці продукти стануть доброю підмогою.
Славик виконав першу частину братового доручення: придбав 30 пакетів, у кожен з яких увійшли 6 пачок різних круп, пляшка олії і кілограм цукру. Кому роздавати? Тут заручився підтримкою голови вуличкому Валентини Казки. Жінка склала список осіб з адресами і телефонами, для певності. Проте розвозити набори пенсіонерам стали вдвох.
- Для мене це було повною несподіванкою, - розповідає Галина Мірошніченко з вулиці Лісова. - І великою приємністю. А ще - допомогою нам, хто не знає, як тією мізерною пенсією обійтися. Радісно, що ось така чуйна дитина виросла. Хоч і немає часу особисто приїхати і все зробити, але ж знайшов спосіб про нас потурбуватися.
- Я була дуже рада, - додає 74-річна Тамара Альошина з провулку Зелений. – Хворію, ходжу мало. Дочка живе на Струнківці. Вона забезпечила усім, навезла продуктів. Але ж так приємно, що й чужа людина десь у Києві про мене подбала. Віталік ріс не біля нас, в іншому мікрорайоні, і ми, фактично, йому чужі. Тим більше гріє душу його вчинок.
- Я дружив з Юрієм, бо жили по сусідству, - згадує Микола Дмитренко. – Коли приїздить Віталій, завжди зайде провідати. Хороший був чоловік, і син у нього такий же виріс.
За словами Валентини Казки, Юрій завжди допомагав людям, хто б до нього не звернувся. Їй відремонтував велосипед і копійки за це не взяв, хоч довелося й поморочитися з технікою. Сусіду-інваліду теж був першим помічником.
Два тижні тому, під час карантину, синівська акція на околиці Золотоноші відбулася вдруге. Тихо, без зайвого розголосу, за тим же сценарієм. От тільки сума траншу зросла: на ім’я брата Віталій переказав вже 4,5 тисячі гривень. Можливо, чоловіки прорахували ріст цін, можливо, – для презентабельності пакетів. Цього разу до складання допомоги долучилися і працівники золотоніського маркету.
Валентина Полушина, Валентина Власенко, Поліна Кива, Віра Кравченко
- Вам підтримка буде, і дядька Юрія згадаєте добрим словом, - пригадує слова Славика Валентина Полушина. – Хай Бог дає здоров’я Віталію та його родині. Хай здоровиться і Славику, який підтримав брата і все організував. Знаєте, не стільки значимі ті пакети, як вчинок сина. Гріє серце і теплішає на душі від думки, що є такі порядні і щирі люди.
