Щочетверга хуторяни телефонують у Золотоніську міську раду, яка направляє у Ярки водія з транспортним засобом. Щоп’ятниці о 9-й годині люди чекають на машину. О 12-ій збираються біля міських фонтанів, щоб їхати додому. Хоча раніше селянам з хутора доводилося добиратися до Золотоноші пішки. Потім вирішили: досить, вже вік не той, та й здоров’я не дозволяє долати таку відстань.
Хутір Ярки розташований неподалік Красногірського монастиря, по інший бік від Золотоноші. Нині там 8 хат, проживає близько 12 осіб. Середній вік хуторян - 60 років. Продуктового магазину, крамнички з промисловими товарами чи аптеки там давно немає. Нерентабельно.
- Зібралися 80-літні «старики» і пішли до міського голови Віталія Войцехівського. Кажемо: автобус не ходить - невигідно. Дороги немає, а лише кладки через канави. Навіть хліба ніде купити, - розповідає 82-річний Петро Коваль, який у Ярках проживає разом з дружиною. Їй - 86. – Попросили і нам виділили машину. Раз на тиждень водій возить у Золотоношу на базар, а потім відвозить з накупленим додому.
Ми навчилися по-своєму зберігати продукти. Хліб сьогодні взяв, а на завтра він вже черствий. А ще шість днів попереду! То ми ховаємо в холодильник або в каструлі, тоді відпарюємо, - ділиться набутими прийомами Петро Іванович.
Чоловік у минулому році потрапив у ДТП, дуже травмувався. Відтоді ходить з паличкою. Тому такі поїздки для хуторян дуже необхідні. Адже тепер ярківці мають можливість не тільки скупитися на тиждень, а ще встигають сплатити за комунальні послуги і забігти до аптеки.
