У патронатній родині Ірини Попової нове поповнення: з першого жовтня у ній житимуть троє діток – 13-річний Артем, 11-літній Артур та Ярослав, якому виповнилося всього 2 роки. Ці братики мають власних батьків – маму Діану і тата Ігоря. Та вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків. Мама, якій всього 33 роки, страждає на алкогольну залежність, 41-літній батько – мотається Україною по заробітках.
Про проблеми у родині фахівці служби у справах сім’ї, молоді і спорту виконавчого комітету Золотоніської міської ради дізналися ще у 2015 році. Сигнал надійшов від заступника директора школи №3, де навчалися хлопці. Згодом - від голови квартального комітету. Тоді службовці побували у сім’ї та взяли її на контроль.
Систематичне відвідування, моніторинг та обстеження умов життя дітей – все це дало підстави у 2018 році для розгляду справи родини С. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Тоді дали матері шанс позбутися пагубної звички і опікуватися своїми синами. Жінка пройшла курс лікування. Хоча офіційно ніде не була працевлаштована, та підроблялася одноденними заробітками по сусідах. Основним фінансовим забезпеченням були статки чоловіка. «Протрималася» вона всього 3 місяці, і знову її затягнула пиятика. Підтримки від рідних ніякої – мама Діани на такій же дорозі.
За словами начальника служби Ніни Засенко, 26-го вересня цього року на черговому засіданні комісії з прав дитини справа родини С. розглядалася знову. Батько на зібрання не з’явився, хоча напередодні і повернувся до Золотоноші з Івано-Франківська. Тому засідання перенесли на понеділок, 30 вересня. Хоча запрошена була на 9.30, жінка з’явилася аж після 10-ї години з явними ознаками вживання алкоголю. Цей факт змусив членів комісії ухвалити одноголосне рішення: влаштувати дітей у сім’ю патронатного вихователя до виконання родиною усіх рекомендацій комісії.
Найбільше жінку турбувало, як буде без неї наймолодше дворічне дитя, адже ще жодного разу вона його не залишала надовго. Цим переймалася й Ніна Засенко, цілий вечір не випускаючи з рук слухавку. Заспокоїлася лише після дзвінка глави патронатної родини: у нас все добре. Щоправда, перед передачею дітей у нову родину очільник служби мала серйозну розмову з найстаршим Артемом. Вона акцентувала на тому, що він несе відповідальність за братів, що цей крок службовців вимушений і потрібний лише для того, щоб мама усвідомила свою провину і зробила вірні висновки, подолала психологічно бар’єр своєї залежності.
Скільки проживуть братики у Попових, залежить від їхньої мами, як тільки вона перестане пиячити і створить відповідні умови для своїх синів. Наразі хлопчики доглянуті і нагодовані, відвідують той же навчальний заклад, що і раніше. У цьому плані місто має виграшну позицію, оскільки не у кожному селі створені патронатні родини, тому дітям доводиться змінювати освітнє середовище, соціум в цілому. Їхня адаптація відчутніша.
Дуже хочеться сподіватися, що Діана справиться з проблемою, - не втрачає віри Ніна Засенко. – Такі випадки в практиці були. Тимчасове вилучення дітей – гарний стимул.
