Микола — житель Золотоноші, боєць 79-ї аеромобільної бригади, снайпер-розвідник. З 2014 року — на фронті. Був поранений у плече, трохи підлікувався — і знову повернувся на передову.
З вересня по 27 листопада 2014 року захищав Донецький аеропорт.
27 листопада в аеропорту Микола був тяжко поранений у руку, але продовжував вести бій. Аеропорт обстрілювали з усіх боків.
Майже добу під постійним обстрілом його не могли евакуювати.
Зрештою БТР зміг під’їхати за пораненими. Миколу поклали на підлогу. Водій гнав на повній швидкості, БТР постійно прострілювали. Він безмежно вдячний водієві БТР, який під шквальним вогнем усе ж вивіз його до своїх. Контузії, поранення голови, зламані ключиці, поранена рука — усе тіло посічене уламками.
Але вони трималися. Їли сухпайок.
Води катастрофічно не вистачало — не пили її, а поливали палаючий одяг. Найважче, згадує Коля, — це нестача води.
За позицією, на фото за літаком, знаходився будинок, з якого снайпери вели прицільний вогонь.
Ця сотня бійців утримувала злітну смугу, щоб ворог не міг саджати літаки. Ніхто не знає, чим би все закінчилося, якби кіборги не втримали злітку. Коля був поранений російським снайпером.
Вони вистояли.
-
— А чим закінчився «аеропорт?»
-
— Вежа впала, - коротко відповів.
А кіборги стояли.
Після лікування — знову на фронт, у район Донецька.
Через кілька місяців Коля був поранений знову. Вибуховою хвилею його викинуло з великої висоти — перелом хребта. Постало питання: буде він ходити чи ні.
Збирав гроші на встановлення силіконових хребців. Донатили у Золотоноші. Міська рада також виділила кошти. Усі свої заощадження Коля витратив на складну операцію. Брав кредити й кілька років їх виплачував.
Бути прикутим до ліжка не міг. І він почав ходити. Крок. Ще крок. Ще.
Він — кіборг. Він мав ходити. І він пішов. Отримав інвалідність ІІ групи. На милицях
З перших днів повномасштабної війни Коля знову пішов на фронт. Того ж року він перевівся до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Ще одне тяжке поранення — у ногу. Протез. Про службу в десантно-штурмових військах уже не могло бути й мови. Загалом з 2014 по 2023 роки Микола був поранений 13 разів.
Не здався. Він періодично виїжджає на лінію фронту, допомагає побратимам.
Держава заборгувала йому пенсійні виплати — 156 тисяч гривень. Наразі виплачують по 180 гривень на місяць. Його нога гниє, і Колі терміново потрібна дорога операція за кордоном.
Я допомагаю йому жити та боротися з хворобами. Збираю кошти на операцію.
Шанованого десантника, снайпера-розвідника нині запрошують на телебачення, на міські заходи, на зустрічі з молодими офіцерами, на військові кафедри, у школи — ділитися досвідом і розповідати з перших уст, як це було.
Тетяна ЛІЩИК, волонтер.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
