Так в Україні говорять про оборонців Донецького аеропорту. Їх називають «кіборгами», віддаючи належне тій затятості, з якою вони вісім місяців утримували непристосований для оборони об’єкт під постійними обстрілами, відбиваючи атаку за атакою. «Кіборги», як кажуть експерти, показали путіну, що Україна здатна чинити опір агресії росії.

Так склалося, що в Україні є два Дні пам’яті захисників Донецького аеропорту:

  • неофіційна дата – 16 січня, яка закріпилися від 2016 року, коли оборонці ДАПу та їхні родини зібралися у Києві на вшанування пам’яті своїх загиблих товаришів,
  • і офіційна – 20 січня, встановлена Міністерство оборони та Генштабом ЗСУ. Бої за Донецький аеропорт розпочалися 26 травня 2014 року. Останній день оборони 23 січня 2015-го. Оборона тривала 244 дні.

За 8 місяців оборони у Донецькому аеропорту загинули 109 бійців. П’ятьом із них присвоїли звання «Герой України» посмертно. Пів тисячі оборонців ДАПу зазнали поранень.
Серед захисників аеропорту – золотонісці: підполковник Євген Півень, Микола Юхименко, капітан-десантник Ярослав Секрет, молодший сержант, командир відділення Віталій ТАРАНУШЕНКО, Дмитро Сливка, Ярослав Платмір.

Євген Півень

4 жовтня 2014 при захисті Донецького аеропорту смертю героя загинув уродженець Золотоноші, 42-річний майор-десантник Євген ПІВЕНЬ.

Кадровий військовий 79-ої Миколаївської аеромобільної бригади. З дитинства мріяв стати офіцером за прикладом свого батька.

Після закінчення Харківського вищого військового командного танкового училища у 1994 році служив в миколаївській 40-й десантно-штурмовій бригаді, яка пізніше була перейменована на 79-у окрему аеромобільну бригаду. 1999 року закінчив Національну академію оборони України в Києві. Протягом 2010—2011 років брав участь в миротворчій операції ООН у Косово.

На час російської збройної агресії проти України майор Євген Півень служив на посаді старшого офіцера відділення по роботі з особовим складом 79-ї ОАЕМБр, виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції, у складі 1-го батальйону бригади брав участь в обороні Донецького аеропорту. Загинув у ніч на 5-е жовтня. Хоча напередодні, 4-го, пройшла ротація, але з офіцерського складу заміни ще не було, і Євгеній визвався залишитися із солдатами. Вночі, відбиваючи атаку спецпризначенців противника, він наказав солдатам відійти на запасні позиції, а сам залишився для прикриття. Загинув від розриву гранати… Поховали Женю на міському кладовищі Миколаєва. Провести його в останню життєву дорогу зібралося понад 400 чоловік: друзів, колег, знайомих і незнайомих миколаївців. На прощання зі своїм другом поїхали однокласники із Золотоноші.

Микола Юхименко

47-річний золотонісець Микола Юхименко пройшов АТО, отримав другу групу інвалідності.

24 лютого пішов захищати рідну землю від російської навали. До 24 березня стояв на захисті Ізюму. Там йому вибуховою хвилею порвало сухожилля на правій нозі. Через два тижні знову повернувся в стрій. 6 червня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині отримав вогнепальний осколковий відкритий перелом правої гомілки в нижній третині. Після розриву сухожилля нога була неповноцінна, але він пішов далі. У червні ворожий дрон скинув вибухівку. Пристрій зірвався. Микола не встиг швидко сховати пошкоджену ногу. Вибухом на правій нозі у чоловіка вирвало шматок м’яса з частиною кістки. Від смерті через втрату крові врятували побратими: пораненого несли близько 5 кілометрів. Потім лікарні в Краматорську, Дніпрі, Черкасах... Це його дев’яте поранення. За 10 місяців лікування переніс більше 10 операцій. Понад рік чоловік бореться за відновлення.

Ярослав Секрет

  • - Було страшно, дуже страшно, - розповідав у 2015 році захисник ДАП Ярослав Секрет журналістам. – Тільки завдяки професійності і відвазі безстрашних командирів ми вціліли. Там вперше вивчив молитви і молився.
Вдома важко. Багато людей далекі від цієї війни.

Ярослав Платмір

Ярослав Платмір у 22 роки їхати воювати не боявся, хоч і не знав, яким буде перший бій:

«З нами була розмова. Ми знали, що ми їдемо в Донецький аеропорт. Ми знали, чого очікувати».

Дату та час свого найважчого бою Ярослав пам’ятає донині. Тоді він мало не загинув на підступах до Донецького аеропорту:

  • - Ми були в бліндажі. Нас мали змінювати, але посилився обстріл. Почали все ближче і ближче обстрілювати з міномета. 31 січня о 15:40 я побачив червону заграву. Попереду почув крик побратима. У мене був больовий шок, тому болю я не відчував. Подивився на свою ногу – зрозумів, що йти вже не зможу. Побратим почав передавати по рації, що обоє ми поранені.

Віталій Таранушенко

Віталій Таранушенко – із села Великі Канівці. Свого часу друкувався в районній газеті «Світлий шлях», згодом працював на черкаській телерадіокомпанії «Рось».

Свою безмежну любов до України проявив ще на Майдані. А потім з перших днів сутичок на Сході замість мікрофона взяв зброю, замість того, щоб готувати інтерв’ю та репортажі, прийняв присягу на вірність українському народу і вирушив на поле бою.

  • - Добровольцем не взяли, - розповідав “кіборг”,- тож довелося йти по контракту. Відразу потрапив у зону АТО, у 79-ту окрему аеромобільну бригаду. “Саме ту, яка стояла на захисті стратегічного об’єкту – донецького аеропорту.

Він вписався в когорту найвідважніших – їх вороги назвали “кіборгами”. 60 днів у зоні бойових дій – сотні годин пекла, втрат, надії і сподівання. Помер 20 серпня 2024 року.

Дмитро Сливка

Дмитро Сливка - вихованець зош №5. Вчителі пригадують його як доброго, спокійного, врівноваженого, мовляв - "мабуть, з таких і виростають справжні чоловіки". Служив за контрактом, згодом вступив до Харківського університету військово-повітряних сил на зенітно-ракетний факультет. Молодий лейтенант отримав призначення у зенітно-ракетний полк. У березні 2014 полк був дислокований у Дніпропетровську область, де невдовзі довелося обороняти підступи до Донецького аеропорту.

На все життя запам’ятав Дмитро слова командира: «Смерть більше любить лінивих і боягузів».

  • - Можливо, дотримуючись цього закону, я залишився живим, адже смерть не раз дихала в потилицю. А ще існує неписаний закон війни: хто нападає, той програє. І це правда. Хоч оснащення наших воїнів слабше, але дух бійців сильніший, тому що вони захищають рідну Україну.

Кіборги - захисники Донецького аеропорту. За іронією долі, вперше наших хлопців так назвали проросійські бойовики, коли на одному зі своїх чергових провокативних відео намагалися пояснити, чому передові загони військ окупанта не можуть взяти летовище, яке захищали здебільшого люди, які з військовою справою до війни не мали нічого спільного.

Українське суспільство підхватило фразу про "они какие-то киборги", адже це був єдиний і, схоже, останній раз, коли терористи спробували по суті описати наших захисників.

ВОНИ ВИСТОЯЛИ! НЕ ВИТРИМАВ БЕТОН!

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися