Фізичні активності на Черкащині та Вінниччині змінюють життя людей різного віку

Фізична активність – це здоров’я і профілактика від багатьох хвороб. З кожним роком все більший відсоток золотоніських батьків змалечку привчає дітей до спорту: різноманітні гуртки й спортивна школа цілий рік радо зустрічають малечу й підлітків.

А як щодо старшого покоління? У цьому випадку вже враховуються більше факторів – чи є можливість у людини сплатити заняття, чи має достатньо підтримки, щоб подолати сором’язливість і піти на тренування і чи взагалі, є де тренуватись? У Золотоніській громаді спортивні ініціативи для людей старшого віку активно розвиваються. Більше того, різноманіттю пропозицій можна позаздрити. І все безкоштовно.

«Активні парки» у Золотоноші

У Золотоноші вже кілька місяців діє соціальна програма «Активні парки», яка стала частиною всеукраїнського проєкту Президента України та Міністерства молоді та спорту «Локації здорової України». Її мета — створити безпечні та доступні умови для занять фізичною активністю, об’єднати громаду та зробити здоровий спосіб життя ближчим до кожного.

В активі - стретчинг, танцювальні ігри, волейбол та вечірні пробіжки. А також спеціальні бонуси — як-от сертифікати на піцу для переможців у спортивних іграх. Традиційно, заняття проводять пів року по жовтень місяць включно, тож у охочих ще є час приєднатися та протестувати ініціативу, щоб розпочати повноцінно ходити вже навесні.

• - «Активні парки» я почала відвідувати від самого початку. Найбільше мені подобається стрейчинг, він мене дуже розслабляє, - сміється, розповідаючи про заняття Наталія Мухіна. – У мене проблеми зі спиною, пробувала тренуватись вдома… Минулу зиму я важко пережила, і саме регулярні вправи з розтягування дали бажаний результат. До того ж зручно по часу: забрала дитину із садочку, трохи погуляли в парку і на заняття.

Програма реалізується за співфінансування Золотоніської міської ради, а координує її 20-річна тренерка Тамара Зайцева. Вона з дитинства у спорті й переконана: «Щоб почати вести активний спосіб життя, потрібно лише бажання та мотивація».

Lets dance - доволі поширене прохання для занять у молоді

У Золотоноші «Активні парки» стартували в травні 2025 року. Координаторка попередньо пройшли навчання та отримали сертифікати. За цей час проведено вже понад 20 відкритих занять, дещо більше — у планах. У середньому тренування відвідують близько семи учасників: як молодь, так і дорослі.

Для участі потрібно лише зареєструватися у застосунку — жодних обмежень чи плати. Заняття проводять тричі на тиждень, а розклад і фото можна знайти в соцмережах «zolomove».

• - «Активні парки» - чудова ініціатива для людей, які хотіли б займатися спортом, але чогось соромляться чи бояться. Я бігаю давно, але з перервами і проєкт став стимулом, щоб повернутися до цього виду спорту, - розповідає Максим Пузєєв. Раніше хлопець бігав на відстань 16 км. Тому коли побачив у соцмережах оголошення про спортивні активності, довго не думав. – Зараз я бігаю по 5 кілометрів і головне, що я бачу результат – це витривалість, тонус тіла і заряд енергії щоразу. До того ж великим плюсом стало оточення: займатися в компанії однодумців, людей заряджених і об’єднаних однією ідеєю, спонукає до ще більшого прогресу.

Вечірні пробіжки зазвичай проходять на місцевому стадіоні

Тренування, до речі, завжди підбирають з урахуванням побажань учасників. «Приємно бачити, коли люди після занять кажуть, що почуваються краще, або приводять із собою друзів. Це надихає», — зізнається Тамара.

Йога просто неба - соціальний проєкт місцевого маркету

Понад 2 роки за ініціативи локальної мережі золотоніських супермаркетів «Копілка» чотири рази на тиждень у Золотоноші проходять тренування для всіх охочих. Проводить заняття тренер з 30-річним досвідом Людмила Руденко:

• - Вісім місяців на рік, з весняного і до осіннього періоду, ми тренуємось просто неба. Найбільше на занятті нараховувала 50 осіб. Зазвичай із дівчатами зустрічаємося на центральному стадіоні. У нас є руханка і йога. Руханка – це танці під музику. Спочатку розминка, потім 20-30 хвилин кардіо, силові навантаження і в кінці розтягуємося на килимках.

Аудиторія Людмили Руденко старша. На заняття приходять переважно люди 30+, частині аудиторії навіть 50+.

До прикладу, 61-річна Ольга Андрущенко працює вчителькою, на фітнес почала ходити з осені минулого року.

• - Не раз ловила себе на думці, що під час занять ніби відсторонюєшся від усіх проблем. Для мене заняття - це не втома, а внутрішнє наповнення енергією, - з психологічного аспекту пояснює вплив спорту Ольга Іванівна. І додає про важливість безкоштовних занять: – У нас багато пенсіонерів, і більшість не змогли б дозволити собі платно відвідувати заняття з тренером. Я щиро вдячна людям, які організовують для нас такі активності.

• - Цим проєктом хотіла донести до золотонісців, що бізнес це не тільки про заробіток коштів, а й про допомогу. Ми все робимо для міста – платимо податки, створюємо робочі місця, організовуємо вуличні свята.Спортивна ініціатива – це ще один прояв піклування від нас, - розповіла власниця мережі маркетів «Копілка» у Золотоноші Ілона Каптановська.

Танцювальний колектив «Золотоніський батальйон»

• - У дитинстві я багато подорожувала і в інших країнах бачила, як люди поважного віку танцюють на вулиці. Лунає музика і вони в парах або самі виконують «па», не соромлячись, насолоджуються життям. Мені захотілося створити щось подібне для наших людей, - розповідає про зародження ідеї з танцями для жінок старшого віку хореографка і засновниця хореографічної студії «Zlatodance» Леся Соколенко.

З 2019 року вона безкоштовно викладає танці для золотоніських панянок старшого віку. Група називається «Золотоніський батальйон» і встигла прославитися в області й за межами країни. Жінки виступають на всіх святах у місті, а також їздять з номерами на хореографічні конкурси. В арсеналі танцюристок вже сім номерів. Це національні й сучасні постановки з якими виступали у Болгарії та Франції.

• - Спочатку нас було тридцять, ми тренувалися у міському Будинку культури. Потім ковід, повномасштабне вторгнення і наші ряди поріділи – хтось виїхав, у когось чоловік пішов на фронт..., - розповідає учасниця колективу, 61-річна Людмила Іванівна. – Я танцювати любила з дитинства. А коли побачила оголошення у фейсбуці про набір в групу - того ж дня і подзвонила. Спочатку ми вчили просто рухи, тренувалися відчувати ритм, а потім почали розучувати танець. Бувають такі танці як “Картопелька” - щойно чуємо перші ноти – все, нас понесло, - сміється. – А ще ми всі схудли!

Так проходять тренування колективу

• - Я ходжу для здоров’я, бо не хочу ні деменції, ані Альцгеймера, а ще хочу бути у формі! Щоб круги отут навколо не висіли! – чітко розставила пріоритети ще одна учасниця гурту Лариса Миколаївна.

.

Жінки відвідують заняття двічі на тиждень по годині. Розповідають, що вони тепер не просто колектив, а як рідні, таке собі сестринство. Розуміють одна одну з півслова, ділять і радості, й печалі.

Активності в Барській громаді

Якщо у Золотоноші спорт для людей середнього і старшого віку стає частиною міського життя - з танцями, фітнесом і йогою просто неба, то в Барі безкоштовні ініціативи лише починають з’являтися. Тут головний акцент - на спільній активності дітей і дорослих. В Барі також понад два роки діє державна програма «Активні парки - локації здорової України».

Її координатором став переселенець із Харкова Віталій Ткаченко, який нині також працює тренером із футболу в місцевій спортивній школі.

Заняття проходять у теплу пору року тричі на тиждень: у понеділок, середу й суботу на базі Барського ліцею №3. В середньому тут буває до 25 дорослих. Хтось приходить після роботи, хтось - разом із дітьми. На майданчику грають у волейбол, бадмінтон, футбол, роблять розминку. Для дітей вона обов’язкова, дорослі ж зазвичай одразу беруться до гри.

Координатор пригадує, що спочатку людей було небагато. Найохочіше долучалися діти, а з дорослими було складніше: хтось соромився, хтось не вірив у свої сили.

• - Ідея в тому, щоб будь-хто міг долучитися до занять, незалежно від віку чи рівня підготовки. Я планував, що акцент буде саме на дорослих, але їх приходило мало, - каже Віталій. - Тоді запропонував батькам дітей, які займаються у мене футболом, приєднатися. Вони все одно стояли біля майданчика, спостерігали.

• - Головне, що рухаються всі, - усміхається тренер. - Іноді приходять цілими родинами. Але я намагаюся відділити дітей від дорослих, адже останні не можуть в повній мірі позайматися і достатньо відпочити з дітьми.

Серед постійних учасників - і Віта, яка відвідує заняття разом із сином.

• - Я приходжу вже місяців чотири, — розповідає жінка. - Спершу було дуже важко фізично, без звички. У перший день грали у волейбол і футбол — коліна побиті, ноги боліли страшенно. Але потім втягнулася, і тепер це в задоволення. Це реально морально розвантажує. А ще - з’явилося багато друзів.

Її підтримує Тетяна Стаднічук, мама одного з юних футболістів:

• - Більшість тут - батьки дітей, які займаються футболом. Ми чекаємо їх із тренувань саме у ті дні, коли проходять “Активні парки”. Тренер запропонував спробувати - і я не пожалкувала. Це неймовірний викид адреналіну, повернення в дитинство! І ще це дуже здружило батьків. Спершу робимо розминку, потім граємо у бадмінтон, волейбол чи футбол. Це чудовий виплеск емоцій. Так поступово “Активні парки” стали не лише спортивною ініціативою, а й місцем спілкування, підтримки і нових знайомств.

Щороку всі координатори «Активних парків» проходять навчання, обмінюються досвідом і проходять курси з психологічної підтримки.

• - Ми повинні не лише проводити тренування, а й підтримувати, заохочувати людей, адже дорослі не звикли ще до такого формату. Старші люди мають багато комплексів. Важливо, щоб кожен почувався впевнено, - додає Віталій.

Розклад занять і локації можна переглянути у мобільному додатку «Активні парки».

• - Хотілося б, щоб у місті з’явилися різні доступні для всіх спортивні зони — для гри в футбол, баскетбол, теніс, волейбол тощо. Тоді кожен міг би знайти своє місце й комфортно проводити час, - ділиться координатор.

Футбол, який виріс із ініціативи

У Барі також працює дитячо-юнацька спортивна школа. Для дітей заняття безкоштовні - є секції з футболу, баскетболу, боротьби, легкої атлетики та тенісу. Дорослі ж можуть відвідувати спортзали чи фітнес-клуби, але це вже платні послуги. Безкоштовних ініціатив для дорослих поки що небагато.

Що ж до дітей, цього року Віталій Ткаченко разом із батьками вихованців-футболістів вирішив зробити ще один крок - створити простір для футболу там, де його не було. Так з’явилося футбольне поле в селі Міжлісся, облаштоване силами батьків і тренера.

Ідея народилася з потреби: діти почали все активніше відвідувати тренування, а належної бази не вистачало. Місцевий стадіон із початку війни перебуває у «замороженому» стані - реконструкцію зупинили, а спортивні зали надто малі для повноцінних занять. На тренуваннях дітям доводилося чекати своєї черги, просто сидячи на лавках.

• - Ми зрозуміли, що так далі не може бути. Зібралися з батьками і вирішили шукати поле, - згадує тренер. - Об’їздили кілька сіл, подивилися покинуті майданчики. У Міжліссі побачили старе поле — заросле, занедбане, але перспективне. І вирішили: зробимо з нього місце, де дітям буде просторо й цікаво.

Разом вони вирівняли землю, підсіяли траву, викосили бур’ян, зробили розмітку, встановили ворота. Тренування проводилися тричі на тиждень. Дітей привозили автобусом, згодом долучилися й місцеві.

• - Спочатку дітям було важко: поле велике, ноги «горіли», - посміхається Віталій. - Але за місяць ми вибігалися, набрали форму. І вже взяли третє місце з восьми команд на обласних змаганнях серед хлопців 2014 року народження. Це чудовий результат.

Для місцевих це поле стало не просто місцем тренувань, а простором для відпочинку:

• - Ми з батьками іноді залишалися після тренувань щось обговорити іі бачимо: приходять дорослі, діти, бігають, грають, хтось фотографується… Приємно, що за весь час тут ніхто нічого не пошкодив, - каже Віталій.

На полі для дітей облаштували лавки, туалет, розмітк періодично оновлюють. Батьки навіть знайшли спеціальний апарат, що наносить лінії за близько півтори години.

• - Я в захваті від того, скільки праці вони вклали. Те, що ми побачили першого дня, і те, що є зараз - небо і земля, - додає тренер.

Нині в його футбольних групах займається близько ста дітей. Хтось приходить новий, хтось іде, але середня кількість стабільна. Наймолодшим - лише три роки.

• - Є діти, які приїжджають із віддалених сіл автобусом. Це і час, і витрати. І це викликає велику повагу, - каже Віталій. - Багато хто боїться працювати з трьох-шестирічними, а я вважаю, що це - найцікавіший вік. У цьому віці можна запалити дитину спортом назавжди.

Поступово ініціатива обростає новими ідеями. Наступного сезону планують розширити поле, встановити додаткові ворота, запросити інші команди для товариських матчів.

• - Хочемо, щоб це було не лише про футбол. Щоб сюди приходили сім’ї, спілкувалися, просто проводили час на свіжому повітрі. У нас бракує таких місць, - каже Віталій.

Інші можливості в м. Бар

У місті є і фітнес-центри, і танцювальні школи, спортзали, але вони усі платні. Деякі клуби, як-от спортивний клуб «Ферум», працюють із пільговими категоріями: там скасовують членські внески для спортсменів-пауерліфтерів, які стабільно беруть участь у змаганнях і показують результати.

Серед постійних відвідувачів і тренерів уже є три майстри спорту України та один - міжнародного класу. У 2024 році тренер Вадим Квасюк посів третє місце на чемпіонаті Європи, а вже у 2025 став чемпіоном. За словами директора Романа Лотоцького, клуб також практикує пільгові заняття для людей з інвалідністю та постраждалих від війни.

Тож Барська громада сьогодні активно розвиває спорт - і дитячий, і професійний. Але безкоштовних ініціатив, подібних до тих, що діють у Золотоноші, поки бракує.

Матеріал підготовлений у співавторстві журналістів

Алевтини Данчишеної та Інни Грекало, редакції Золотоноша.City,

Ірини Рудик-Малої, редакції БарNews.City.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити