Українська мова вражає не лише милозвучністю, а й гнучкістю, зокрема системою винятків та цікавинок. Одним із прикладів цієї гнучкості є варіативність закінчень іменників чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини. На перший погляд, здається, що вибір між -а/-я і -у/-ю — це питання випадку або авторського стилю. Насправді ж — це система. І досить логічна.
Що говорить правопис?
Як пояснює параграф 82 чинного Українського правопису, форма закінчення в родовому відмінку іменників чоловічого роду здебільшого залежить від значення слова. Основне правило звучить так:
- -а/-я вживається, коли йдеться про істоту або конкретний предмет.
- -у/-ю — коли маємо справу з абстрактним поняттям, збірністю або узагальненням.
Проте, усе залежить не від форми, а від сенсу, який ми вкладаємо в слово. І саме значення лексеми визначає, як правильно оформити її граматично. Тобто деякі слова цілком "законно" можуть закінчуватися і на - а, і на - у. Наприклад:
- авторитета (особа, що має вплив, повагу) — авторитету (вага, вплив, престиж);
- акта (документ) — акту (дія);
- алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал);
- бала (одиниця вимірювання) — балу (святковий вечір);
- бара (одиниця вимірювання) — бару (ресторан);
- більярда (стіл) — більярду (гра);
- детектива (агент) — детективу (твір);
- дзвона (інструмент) — дзвону (звук);
- мажора (син багатія) — мажору (звуковий лад);
- пакета (фізичний об’єкт: пакунок, мішок, обгортка) — пакету (абстрактне: пакет акцій, пакет даних);
- папера (документ) — паперу (матеріал);
- реверса (механізм) — реверсу (зворотний бік);
- центра (математичне і фізичне поняття; деталь токарного верстата) — центру (в усіх інших значеннях: середня частина чого-небудь; місце зосередження якої-небудь діяльності; щось найголовніше; населений пункт; найвищий орган керівництва якою-небудь діяльністю тощо);
- ячменя (хвороба) — ячменю (злак).
Зауважимо, що перелік далеко не вичерпаний попередніми прикладами.
Місто чи країна?
Окрема категорія — топоніми, особливо назви міст і країн. За традиційними нормами:
- Якщо йдеться про місто — вживаємо -а/-я: Алжира, Парижа, Нью-Йорка.
- Якщо про державу, регіон чи адміністративну одиницю — -у/-ю: Алжиру (як країни), Нью-Йорку (як штату).
Варто зазначити, що редакція правопису 2019 року допустила варіантні форми (напр., Лондона і Лондону - одночасно і місто, і столиця). Однак багато мовців, зокрема філологи, виступають проти змішування цих варіантів, аби зберегти чітке смислове розрізнення між містом і країною/штатом/регіоном.
Паралельні форми — однакове значення
Деякі іменники допускають два варіанти закінчення без зміни значення, залежно від наголосу, регіональних варіацій чи мовної традиції:
- мостá — мóсту
- плотá — плóту
- парканá — паркáну
- дворá — двóру
- столá - стóлу
Ці слова — радше виняток, ніж правило, але вони нагадують, що українська — не механічна система, а жива мова з місцем для варіативності.
А як запам’ятати?
Найкраще — вивчати слова в контексті. І навіть запам’ятовувати їх «парами»:
- блок: блока (технічний елемент) vs блоку (політичне об’єднання)
- джин: джина (дух) vs джину (алкоголь)
- каменя (один камінь) vs каменю (збірне поняття)
Різні закінчення в родовому відмінку — це не мовна примха, а засіб точного вираження значення. Тож наступного разу, коли ви сумніватиметеся, яке закінчення обрати — подумайте, про що саме йдеться.
- Я не бачив детектива (людину).
- Я не читав детективу (жанр).
І мова сама вам підкаже правильну форму.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
