Юрій Іпатов, пасічник із великим досвідом, нещодавно переїхав до Золотоноші з Бахмута, де роками займався своєю справою і доглядав 50 бджолосімей. Вибухи та дим від бойових дій зробили неможливим продовження бджільництва у його рідному місті. Комахи дуже чутливі до забрудненого повітря та шуму, тож утримувати пасіку в такій ситуації було дуже ризиковано.
Опинившись у Золотоноші, Юрій тривалий час шукав нове заняття, та згодом зважився повернутися до улюбленої справи, якій присвятив понад 20 років. У цьому рішенні його підтримала Програма екстреної підтримки доступу до засобів для існування, ініційована Естонською радою у справах біженців в Україні. Програма надає грантову допомогу для відновлення господарської діяльності в таких галузях, як бджільництво, тваринництво, рослинництво тощо.
Юрій Миколайович отримав грант на 28 тисяч гривень, який дозволить йому придбати нові вулики та бджолосім’ї для відновлення пасіки. За отримані кошти він планує закупити 5 вуликів і навесні додати до них 4 бджолосім’ї. На питання, чому ж не п’ять, Юрій з усмішкою відповідає:
-
- За літо ще одна сім’я буде. На більше коштів не вистачить, тож спробуємо так, а згодом воно покаже. Я в курсі всіх нюансів, тож буду займатись.
Дізнавшись про конкурс із соціальних мереж, Юрій вирішив подати заявку, хоча особливих сподівань не мав. Зустріч із представниками естонської ради в міській раді Золотоноші стала першим кроком до отримання гранту. Там йому пояснили всі деталі, зокрема як правильно заповнити заявку. Завдяки допомозі консультантів, його проєкт був успішно затверджений, і вже за тиждень кошти надійшли.
-
- Форма не складна, пишеш все, що знаєш. Потім звісно її довелось трошки підкоригувати, мені в цьому допомогли представники. Але опісля схвалення заявки, буквально за тиждень мені вже надійшли кошти, – розповідає Юрій.
Під час розмови відчувалось, що головне у цій історії зовсім не кошти, а надія, яка світиться. Адже - це шанс продовжити справу свого життя. І хоч Юрій зауважує, що ще не знає всіх тонкощів місцевості, зокрема куди можна вивозити вулики, де які рослини ростуть, але вже шукає місцевих бджолярів, що могли б його проконсультувати. Приємно, коли попри всі перипетії минулого і труднощі теперішнього, людина не втрачає віри у майбутнє.
Подібній посил Юрій Миколайович передав і своїй знайомій, яка теж переїхала до нашого міста з Бахмуту і наразі планує подати проєкт на виготовлення теплиць. Жінка вирощує овочі та тепличні троянди.
Сьогодні Юрій Іпатов не просто пасічник, а людина, яка довела, що навіть у найважчі часи можна знайти сили для відродження улюбленої справи. Його приклад показує, що підтримка та віра в себе здатні подолати будь-які перешкоди. Історія чоловіка нагадує всім нам, що навіть у чужому місті можна знайти свій новий дім і продовжувати займатися власною справою. Хто знає, можливо, скоро його мед стане улюбленим для жителів Золотоноші.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
