«Срібна кварта» – кубок та музичний інтервал

Алла Капля Головна редакторка

10 листопада 2024 10:00

Євген Гонза – керівник колективу, що носить звання Народного: аматорський вокальний чоловічий ансамбль «Срібна кварта».

- Колектив у нинішньому форматі – це вже моє дітище, - каже Євген Олексійович. – Але він був створений на основі чоловічого ансамблю, який існував при хорі «Задніпряни». З 2013 року колектив набув індивідуальності. Для нього вибрали назву, костюми. Подали на звання Народного і отримали його вже за рік. Відтоді ми – самостійний Народний аматорський вокальний чоловічий ансамбль.

«Срібна кварта» - назва з подвійним значенням. Кварта - козацький кубок (посуд) чи дерев’яний кухоль для напоїв. І кварта - четвертий ступінь у діатонічній гамі.

Як розповідає Євген Олексійович, єдина кварта, яка існує, - чиста кварта, що асоціюється із сріблом. «Захотілося в назві колективу чогось чистого і приємного у музичному плані, джерельного на слух».

- «Срібна кварта» - суто чоловічий колектив, - уточнює керівник. – Часом відбувається колабрація із солістками, але це вкрай рідко. 99% - твори у виконанні чоловічого складу.

Менше 4-голосся «квартівці» не практикують: в основному на слухачів срібно ллється 5-и, а за потреби і 6-голосся. Прихильники вирізняють у звучанні баси Юрія Бобишкіна, баритон Євгена Гонзи, тенори – Миколи Миколенка, Ігоря Соколенка, Владислава Токаря.

- Нам за честь мати у колективі начальника відділу культури Станіслава Щербатюка, який попри зайнятість як керівника, знаходить час для репетицій та виступів, - каже Євген Гонза. – Він доповнює нашу тенорську команду.

У репертуарі твори, які пасують по гендерному визначенню, по стилістиці, що проповідує «Срібна кварта». Однак не виключені обговорення, дискусії.

- Чи вистачає на все часу? – перепитує. – Звичайно. Керуюся тайм-менеджментом ще з інститутських часів. ("Тайм-менеджмент" запозичено з англійської мови ("time management") й означає "управління часом". Планування, націлене на досягнення цілей з мінімальною витратою часу та максимальною ефективністю). Плюс багаторічна практика.

Євген Гонза тішиться, що погляд суспільства на українську пісню, українську культуру, українську мову нарешті кардинально змінився. «Тиск на українську культуру був шалений, російська пісня домінувала у нашому медіапросторі. Українській пісні практично місця не було. Ми, як пагінці крізь асфальт пробивалися і намагалися донести до слухача, що українська пісня має право на існування. Це наше, глибинне, рідне. І вона має неперевершену красу і популярність. Але її було важко, особливо до часів Майдану, пропагувати. Це була якась часточка у загальній культурі, якась цікавинка типу Вірки Сердючки. А щось серйозне не віталося взагалі. У маленьких провінційних містечках для української пісні було більше простору».

- Ми мали гіркий досвід виступів у столиці: несеш свою українську пісню, а вона перекривається масовою російською культурою, - пригадує керівник. – Зараз українська пісня розправляє крила. І хай вона звучить іще не на повні груди, з якимсь гірким присмаком від болю і втрат, але вона живе!

Дружина Євгена Гонзи - викладач музики у загальноосвітній школі і дитячому садочку. Їм так вистачає музики і співів за весь день, що ввечері намагаються більше мовчати. Це викликано ще й тим, щоб не перенапружувати голосові зв’язки.