Засушливе літо позбиткувалося над квітами. Багато з них під пекучими променями сонця згоріли. Щоб вберегти бодай якісь види, садоводи і любителі ранніми ранками та пізніми вечорами бігали з поливальницями або вмикали крапельний полив.
Натомість квітковому килиму, що розстелився у Меморіальному парку 40-градусна спека була в радість. І нині, коли вже не за горами жовтень, різнобарвний оазис не залишає байдужим перехожих. Він тішить око і змушує мимоволі посміхнутися, забувши про тривожні дні і події.
Що ж це за стійкі рослини, які встелили землю, і зовні схожі на хризантеми?
– Вона невибаглива у вирощуванні. Плануємо її культивувати масово. Але більш детально і досконало про цинію шарову вам розкаже наш майстер-знавець Тетяна Кучеренко.
- Цинія шарова – це і є майорки або майорці. Ця назва нам, українцям ближче, - розвінчала мої сумніви Тетяна Василівна. - Мені вона імпонує тим, що має різні строки висадки у відкритий грунт: її можна саджати і в квітні, і в травні, і навіть у липні. Квітувати цинія може аж до листопада. З легкістю витримує 60 градусів на грунті. Дуже боїться заморозків. Навіть найменших. Надто вразлива. Навіть петунія може вистояти, а цинія гине.
Цинія може бути рослиною і першого, другого планів та фону. Низькорослі можуть використовуватися як бордюр, поєднуватися з чорнобривцями, алісумом, сукулентами, ломикамінь, сальвією. Середньорослі можуть бути партнерами для лілій, лілійників, ірисів, півоній, рудбекієй, декоративних злаків тощо.
Доглядати за циніями на садовій ділянці досить просто. Вони рясно цвітуть на захищених від вітрів, сонячних, теплих ділянках з дренованим, нейтральним, багатим гумусом та мінеральними елементами ґрунтом. Посухостійкі, але у випадку тривалої посухи вимагають поливу, в іншому випадку суцвіття дрібніють та втрачають декоративність. У місцевостях із прохолодним та дощовим літом вони ростуть та цвітуть гірше.
Як розповіли золотоніські творці земної краси, цинія в Золотоношу прибула із Тель-Авіва, з Ізраїлю. Перші два пакетики насіння прислала землякам уродженка нашого міста Людмила Сорокіна - творча натура, любителька прекрасного, колишня викладачка хореографії у Будинку дитячої та юнацької творчості. Посилку отримала її подружка, вчителька початкових класів СШ №1 Валентина Серьогіна. Вона й принесла пакетики на підприємство «Базис плюс». Вирощені і розмножені кущики нині бавлять око містян. І мало хто з них здогадується про те, що за тридев’ять земель ізраїльські золотонісці хочуть, щоб місто дитинства було квітучим і неповторним.
Тетяна Кучеренко спілкується з багатьма колегами з ландшафтного озеленення, до її фахової думки дослухаються квітникарі столиці. І цілком ймовірно, що наступного сезону вже ізраїльсько-золотоніські цинії квітуватимуть на клумбах Києва.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
