Вадим Вікторович народився 10 червня 1980 року у місті Белогорськ Кримської автономії. Разом з батьками у 1990 році вони переїхали до села Деньги. Тут Вадим та два його брати – Олександр та Олег - у місцевій школі здобули середню спеціальну освіту. Пізніше він переїхав до села Кропивна, а у 1998 році вирішив вступити на військову службу. Після її закінчення працював будівельником, а з 2013 року жив і працював у місті Золотоноша разом з дружиною та дітьми.

У 2022 році Вадим добровільно став на захист рідного краю, одягнув військову форму і взяв до рук зброю. Трагедія сталася 28 квітня 2024 року на Запорізькому напрямку, коли Вадим Вікторович виконував свій військовий обов'язок.

9 серпня у міській раді відбулася неформальна зустріч з рідними солдата Вадима Єлховікова – матір’ю, дружиною та дітьми. На зібранні був присутній представник військової частини, де служив Герой, підполковник Сергій Абусєв.

Військовий подякував матері за сина і вручив жінці нагороду сина - нагрудний знак «Почесна відзнака 127-ої окремої бригади територіальної оборони третього ступеня».
  • - Ціною власного життя ваш Вадим врятував побратима, - сказав підполковник Абусєв. – Після прямого влучання ворожого дрона він не залишив товариша на полі бою. Вічна слава Герою! Герої не вмирають!

Посмертне нагородження захисникаПосмертне нагородження захисникаФото: Золотоноша.CityАвтор: Алла Капля

  • - Весь світ захоплюється силою духу наших Героїв, які в мирному житті були звичайними людьми, жили поруч нас, нічим не виділялися, - додала секретар міської ради Наталія Сьомак. – Ми й не знали, що вони – люди з великим серцем, котрі готові жертвувати собою. Вони кожен день проживають як останній. Дякуємо вам за виховання такого сина-Героя.

Вручив нагороду рідним загиблого підполковник Сергій АбусєвВручив нагороду рідним загиблого підполковник Сергій АбусєвФото: Золотоноша.CityАвтор: Алла Капля

Добрими спогадами відгукнулася про Вадима начальниця відділу зв’язків з громадою Лариса Головань.

  • - Дуже добре знаю усю сім’ю Єлховікових. Пам’ятаю, коли вони приїхали до нас у Деньги у 1990 році. Мама працювала на фермі дояркою. Виховала трьох синів. Усі вони - хороші діти. Найстарший Олександр теж воював, не раз був поранений. Вадим був дуже скромний, працював будівельником. Дякуємо вам!

Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблого солдата Вадима Єлховікова і всіх, хто віддав своє життя за Україну.

Портрет Героя встановлений на Алеї Слави у Меморіальному парку Золотоноші.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Остання дорога Героя: на щиті кримський доброволець
Читайте також: Які пільги доступні сім'ям загиблих Захисників у Золотоніській громаді?
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися