Село — це скарбниця нації, берегиня її традицій і найсвятішого, що у нас є, — землі української! Саме так писала Люко Дашвар. А й справді, села зберігають у собі всю автентику нашого народу: вишивка тут, фольклорні колективи тут, найліпші колядки – теж тут!
До повномасштабного вторгнення в Україні періодично проводили опитування для формування рейтингу комфортності та сталого розвитку малих і середніх сіл в різних областях України.
До прикладу, всеукраїнське видання “Сучасне українське село” у 2022 році визначило четвірку найкомфортніших сіл Черкащини:
🔺Драбівці Золотоніського району;
🔺Мельники Чигиринського району;
🔺Криві Коліна Тальнівського району;
🔺Прохорівка Канівського району.
-
Під час оцінювання звертали увагу на:
-
стан дорожнього покриття,
-
інфраструктуру (школи, дитячі садочки, заклади охорони здоров’я, пошта та зв’язок, магазини),
-
економічну складову та сталий розвиток.
Про Драбівці за матеріалами видання “Сучасне українське село”
«Село, молодь з якого не хоче їхати до міста. Тут створили Молодіжну раду «Майбутнє Драбівець», яка є основним натхненником змін у селі. За ініціативи молоді в Драбівцях відкрили тренажерну залу, спільно розчистили і облагородили захаращений парк. Сільрада на підтримку ініціатив викупила приміщення колишнього бару, в якому Молодіжна рада відкриває коворкінг, кафе та дитячу кімнату. Зараз в селі працює школа, дитячий садок, лікарська амбулаторія, Будинок культури, 4 магазини. У селі знаходиться дерев’яна Свято-Троїцька церква XVIII століття – пам’ятка національного значення. За сприяння сільської ради, у партнерстві з боку громадської організації, допомоги бізнесу (ТОВ «Баришівська зернова компанія») та простих жителів, успішно втілюються в життя проєкти, що роблять Драбівці привабливим місцем для проживання».
.
Що думають про село його мешканці
Уродженка Драбівець Людмила Дорошенко пригадує, що декілька десятків років тому село було великим, мало багато мешканців. Вже тоді в селі був водогін, асфальтоване покриття, вуличне освітлення. Діти могли відвідувати восьмирічну школу, де наповнюваність учнів сягала 20-25 осіб у кожному. У селі було 2 бібліотеки, 5 магазинів у найближчому доступі для селян (1 - у Маркизівці, 1 - у Сенківцях, 3 - у самих Драбівцях).
Молодь могла переглянути кінофільми – 3 сеанси на день з 15 до 22 години. Проводили дискотеки, танці під «живу» музику, існували навіть власні вокально-інструментальні колективи.
Драбівецька школа
У селі була не тільки розвинута інфраструктура, а й вдосталь робочих місць – на свинофермах, корівниках, тракторних та рільничих бригадах, у будівельній бригаді. Люди з села могли працювати на ефіро-масляному заводі – місце праці для жителів Драбівець, Сенківець і Маркизівки.
Наталя Джура також розповіла нам, що село дихає своїми могутніми грудьми. Молодіжний центр існує і нині, звісно на нього вплинула ситуація в нашій країні, проте з осені він відроджується, створює проєкти, залучає юних. Саме цього потенціалу Драбівцям і не бракує. Молодь талановита й «багата на любов до світу» - танцює, співає, малює, пише та вигадує.
Місцева жителька Аліна Король поділилася з нами своїм «знайомством» з селом:
- У Драбівці ми переїхали у 2015 році й не пошкодували про це ні разу. Село стало для нас уже рідним та "своїм". Перш за все, нам сподобалося, що наче "сільська школа", а освіта при цьому на високому рівні. Особливо вразив дитячий садок з новітнім ремонтом, якого не у всіх дитсадках великих міст зустрінеш. Дуже зручно, що поряд Золотоноша. Це дає змогу працевлаштуватися в місті, адже у самому селі роботи небагато. Дуже цікавий проєкт "Молодіжна рада с. Драбівці" був організований активістами старостату, звичайно це теж своєрідний "плюсик", адже таким чином молодь розвивається і втілює свої ідеї в реальне життя.
Як бачимо, Драбівці дійсно цікаве та колоритне село. Але ж скільки ще не менш комфортних та цікавих сіл на Золотоніщині.
Тож, пропонуємо вам обрати самостійно. Або пишіть «своє» найкомфортніше село у коментарях.
