Віктор Олександрович Хоменко народився 15 червня 1975 року у селі Свічківка, що на Драбівщині. Згодом родина переїхала до Кропивни, де хлопець закінчив місцеву школу. У 1992 році вступив до Золотоніського професійно-технічного училища №40. Хотів стати майстром по дереву. Працював механіком, шофером, але більшість часу у відділі охорони компанії «Кернел».
- Мав безліч друзів! Завжди був добрим і чуйним до чужих бід і проблем. Пам’ятаю, як в дитинстві образив мене якось, вже й не пам’ятаю чим конкретно, але дуже просив, щоб я не розповідала дідусеві. І він дійсно все зробив для того, щоб я не ображалась і намагався загладити свою провину. А я все таки розказала…Боляче зараз згадувати…Вітя був дуже доброю, трудолюбивою і чесною людиною, – ділиться спогадами двоюрідна сестра Світлана.
Не дуже вмів жити для себе. Завжди для родини. Намагався досягти всіх поставлених цілей. Для кар’єрного росту не вистачало вищої освіти, але й це не стало перепоною для чоловіка. Вже будучи в Збройних Силах України вступив до Уманського сільськогосподарського інституту.
- Недавно оплатили навчання, але не судилось…На жаль, Герої вмирають, залишивши чорну пустку в серцях, – коментує сестра загиблого.
Загинув у бою 8 листопада на Донецькому напрямку, героїчно захищаючи незалежність та суверенітет нашої держави від рашистської навали.
У скорботі уся Кропивна. В нестерпній журбі чекає додому свою кровинку мама Любов Павлівна, донька Альона, тітка Тетяна Павлівна, брат Олександр (теж військовий, який зараз лікується в госпіталі після поранення), сестра Світлана, друзі та сусіди.
Вічна світла пам’ять нашому Герою! Дорога України до раю встелена життями кращих синів! Назавжди в наших серцях! Честь і Слава!
***
