Aut cum scuto, aut in scuto – фразеологізм, який сьогодні ми знаємо під фразою «зі щитом або на щиті». Хто вперше його озвучив, невідомо і до нині. Існує декілька версій, але в основі лежить одне і те ж значення: заклик перемогти, досягти мети або загинути зі славою.

У Давній Спарті, а ви ж знаєте історії про відчайдушних спартанців, полеглого в бою воїна, імовірно, несли з поля битви на його щиті. Історично в давнину, в період конфліктів між племенами та державами, відвага, мужність та бойові навички вважалися найвищими цінностями. Спеціально навчали воїнів цим якостям, зокрема і у давньогрецькій Спарті, де високо цінували витривалість, дисципліна та засуджували боягузство. Практика нести загиблого воїна з поля бою на щиті також існувала. Згідно з легендою, одна спартанська мати, відправляючи сина на війну, вручала йому щит зі словами "з ним чи на ньому", що символізувало вибір між перемогою чи смертю, але збереженням честі воїна. Вираз "зі щитом або на щиті" означав перемогу чи гідну смерть.

Дивно що до нині багато хто не знає цього значення, можливо чує, але не задумується про це. Генеральний штаб Збройних Сил України ще минулого року прийняв рішення замінити старий радянський термін "Вантаж 200" на новий вислів "На щиті":

— Нова українська армія – це в першу чергу люди, а потім вже озброєння та стандарти. Це герої, які ще вчора працювали на землі, а сьогодні борються з окупантами, визволяючи кожен шматок української землі. Важливо підкреслити, що наші загиблі захисники – це окремі особистості, які несуть гідність і честь Держави, а не просто анонімний "Вантаж 200". Кожна смерть захисника України – це трагедія для всіх нас.

«Вантаж 200» — це спадок радянщини, яка не зважала на людей, а орієнтувалась, уявіть собі, на вагу в процесі логістики. Під час війни в Афганістані полеглих вивозили у цинковій труні, вага якої з тілом була приблизно 200 кілограмів. Були й інші утилітаризми, наприклад, «Груз 100» – це вантаж зі зброєю, «Груз 300» – поранені, «Груз 400» – контужені і так далі.

Ідея заміни прийшла волонтерці Таті Кеплер. Наприкінці червня 2022 на вона знайшла для військових новий рефрижератор із написами «200».

- Ми з хлопцями — Льонею Остальцевим та нашим хірургом-парамедиком — дивилися разом на ті надписи. Хтось із них сказав: “Ці надписи “Вантаж 200” — якийсь совок, як так можна, коли ж воно зміниться?” І раптом Льоня каже, що можна написати просто: “На щиті”. Тут повз нас саме проходила моя мама. Вона художниця, тож я дала їй завдання — змінити надписи на цій автівці, — розповідає Тата.

Машину перефарбували та відправили на фронт. У Facebook Тата опублікувала фото рефрижератора з написом «На щиті», і їй почали писати люди з проханням перефарбувати машини й для них.

— Хтось написав Залужному: “Дивіться, яка ініціатива, треба щось міняти”. І він сказав, що справді треба змінювати це. Я беру участь у виїздах на фронт, тож коли побачила першу машину з написом “На щиті”, відчула гордість. Українські військові — не статистика, вони виборюють можливість нашої свободи, і ми маємо з великою повагою ставитися до загиблих героїв. Наші хлопці повертаються зі щитом або на щиті, — каже Тата.

Зміну маркування «Вантаж 200» на «На щиті» історики вважають дискусійною темою саме через походження фразеологізму, апелюючи, що не питомий вислів для української мілітарної традиції. Фольклористи ж радять звертатися до української пісенної традиції.

Звернімося до козацьких пісень. Тема смерті козака є однією з найпоширеніших у цій групі співанок. Причому в них, як правило, не змальовуються ні битви, ні поєдинки, не говориться про обставини смерті козака, не пояснюються причини, чому він сам залишився лежати на полі бою. Картина загибелі козака постає доволі традиційною: вбитий він лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою (символ козацької слави, у дохристиянські часи червоний — колір смерті), над ним нахилився вірний кінь, над ним кружляє чорний ворон (теж символи смерті, представники потойбічного світу):

Ой на горі огонь горить, Що в головах ворон кряче, А в долині козак лежить. А в ніженьках коник плаче... Накрив очі китайкою Заслугою козацькою.

Незважаючи на мотиви страждань, нелегкої долі, смерті козака, цим співанкам властива і тема волі, воїнської звитяги, в них возвеличується патріотичний дух, безстрашність, самовідданість всенародній справі національного визволення, оспівується козацька слава, символом якої стає червона китайка:

Та щоб наша червона китайка не злиняла, а щоб наша козацькая слава не пропала...

Є різні думки й інтерпретації багато чого, і в майбутньому це теж, очевидно, стане темою окремих досліджень, але не зараз. Мабуть одна із тем, яка дійсно не на часі.

А що зараз вартує уваги – це повага, проста людська повага. Не вимушена, а зрощена у свідомості. Повага, яка підказує, що авто із написом «На щиті» або поліцейську машину із червоними маячками та прапорами варто пропустити. Зупинитись, на якусь хвилину і задуматись, що за металевими дверима їде в нескінченний путь чиясь дитина, батько або мати, онук чи онучка, чоловік або дружина. І хоч багато хто проводжає їх на колінах, вам потрібно принаймні просто зупинитись, аби вшанувати того, хто загинув, захищаючи кожного українця.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися