— Доля міської бібліотеки схожа на колобка, - так жартує сама очільниця книгарні Людмила Безкровна. Двадцять два роки книгосховище базувалося у районі ЗМЗ, потім передислокувалося на Благовіщенську, й три з половиною роки бібліотекарка зустрічала читачів на території Центру надання соціальних послуг. І ось знову: більше двохсот мішків зібрано і перевезено на нову локацію – поблизу перехрестя у районі ЗМЗ, колишнє приміщення Золотоніського відділення фонду соціального страхування.
У просторому приміщенні шість кімнат, комірка й туалет. Є облаштована кухня з мийкою, холодильником і столом. Поруч комірчина – без вікон без дверей, тут планують зберігати списану літературу.
— Бібліотека - це про простір, а тут була кабінетна система, повністю не можу ще зорієнтуватися по квадратурі. Плюси в тому, що маємо окремий вхід, є бібліотечний дворик, а це ж перспектива для літніх читань: можна поставити столики і на відкритому повітрі читати чи робити руханку. Добре, що приміщення скраю, а не сховане у дворі ще й автостоянка поруч, - розповідає подробиці про нове «помешкання» Людмила Миколаївна. - Електропостачання ще нема, РЕМ буде проводити лінію. Опалення також немає, вирізаний котел, обіцяють до сезону встановити. Інтернет вже підключили.
Людмила Миколаївна - єдиний працівник у бібліотеці, тому всі необхідні функції виконує сама: комплектування, періодика, обслуговування читачів, організація масових заходів… Наразі розібрала 26 мішків книг. У цьому році Книгиня (так називають жінку колежанки з плетіння хух) святкуватиме ювілей: виповнюється 30 років її бібліотечного стажу.
— «Галузевий» кабінет потроху заповнюється книгами. Ця кімната потребує хоча б косметичного ремонту, адже єдина, в якій стеля і вікна «уквітчані» цвіллю. Що для книг, звісно – небезпечно, - вказує на сірі плями жінка.
Є окремий дитячий куточок. Там на розумників чекатимуть книги, іграшки й зручні пуфи. Нещодавно пофарбували стелажі у яскравий колір, щоб було веселіше. Кімната простора, тут з легкістю вміститься клас. А ще для тих, хто хоче побути наодинці, у ніші кабінету створять окремий простір з лампою й зручним місцем для сидіння.
Далі «ресепшн» - умовний простір, де чекатиме на відвідувачів бібліотекарка. Ця кімната і наступна, простора, вщент забиті білими мішками з книгами.
— Мої читачі дзвонять: «Коли, ж можна вже прийти?» Комусь здати книгу, комусь оформити літературу. Я відповідаю, що наразі не можу, адже мені потрібно розкласти й найти формуляри та якийсь мінімум книг. Можливо за тиждень-два ми зможемо приймати читачів. Це ще не буде офіційне відкриття (щоб навести лад потрібно більше часу), а лише видача книг. Адже літо – це наш період: діти зі списками літератури, нові читачі, можливість зацікавити молодь на канікулах.
Загальний фонд бібліотеки налічує 11,5 тисяч примірників. За рік набирається 600 читачів. Зараз близько 400. Щодо нової періодики у цьому році, то від держави і місцевої влади не отримували нічого.
— У цьому році ми не отримали жодної копійки на фінансування періодики. Я оформила 300 книг – це подарунки від читачів, друзів бібліотеки та результат виграшів у видавництвах і на сторінках соцмереж. П’ять книг нам подарував пан Андрій Кокотюха (сучасний український письменник-белетрист), - пригадує Людмила Миколаївна.
Хома, Харитон, Онисько, Кіндрат…
Найсвітліша кімната має три вікна - це хухінська. Тут жінки плетуть знамениті золотоніські хухи. Стоїть три рулони спанбонду, який ріжуть на смужки і запускають у виробництво. Трудівниці плетуть захист для прикордонників, снайперів, розвідників, штурмових бригад та аеророзвідки.
— У нас запит постійний, на черзі 10 виробів. Учора двом віддали, один інструктором працює, а другий - снайпер. Раніше шість штук захисного одягу замовили «Золотоніський координаційний комітет сприяння обороні України». Потім Васі-снайперу, (познайомилися на ярмарку): він замовив плащ і накидку на зброю. Перед цим робили замовлення для розвідників із спілки АТОвців - п’ять фраків.
До слова, всі імена українські, прадавні. Традиційно до кожного виробу, виготовленого з від щирого серця, з любов’ю, йде написаний від руки лист.
Сировину для хух збирають за кошти з благодійного ярмарку Олени Шевченко.
– Ми рахували з дівчатами, що якщо прийдуть шестеро людей, то плащ зможемо зробити за півтора дні. Це не швидко: шість чоловік і півтора дні одна одиниця. Якби приходило більше людей, відповідно ми швидше з цими замовленнями справлялися б.
Про слово відпустка для працьовитої Книгині не може бути й мови.
— А як? А коли? А куди? Хлопці теж у відпустки мало ходять. Кинути їх ми не кинемо, поки є замовлення будемо працювати, - підсумувала розмову жінка.
Людмила Безкровна щиро сподівається осісти на новому місці, як то кажуть, назавжди. Красива, зручна локація має безліч перспектив для розвитку. Читачі з району поки беруть книги у Центральній бібліотеці, але з нетерпінням чекають відкриття у міської у районі машинобудівного району.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
