Олег Толкушин - голова Черкаського обласного геральдичного товариства. Розробник гербів Золотоніської громади. Останній – Коробівського старостату – затвердили зовсім недавно.
Надалі чоловік пропонує громаді випустити повноколірну книгу, формату А3 з описом історії кожного населеного пункту, детальним тлумаченням символіки гербів, зображеннями й ілюстраціями графічних матеріалів та посиланнями на історичні джерела – лише по місту Золотоноша їх налічується більш як триста.
Коробівський старостат – останній округ в громаді, з яким працює науковець.
– У 1992 році ми відновили історичний герб Золотоноші. Інформація, яку ми назбирали, ніде, в більшості, не публікувалася і невідома широкому загалу. Матеріали ми збираємо в архівах і стародруках з 1986 року, - розповідає Олег Геннадійович. - Населені пункти Коробівки згадуються ще в описі 1622 року і позначені на карті Боплана. Нині до складу Коробівського старостату входить чотири села - Коробівка, Кедина Гора, Снігурівка і Комарівка. Але історично на цих землях першим населеним пунктом було Липівське, а вже від нього почали утворюватись інші. Тому ми зробили геральдику не лише теперішніх сіл, а й зниклих: Липівське, Хрести й Залізки.
У гербі старостинського округу відображені особливості всіх населених пунктів, які існували й існують на території Коробівського старостинського округу.
— Олег Геннадійович, геральдист, - цікава й неординарна особистість. Він запропонував розповісти історію нашого села й мені стало дуже цікаво. Деякі факти ми навіть не знали. Розповідали, що монастир у нас був, що з Коробівки фактично «утворився» Красногірський монастир, так склалася історія: приміщення першого монастиря спалив якийсь місцевий активіст і служителі перебралися до Бакаївки. А ще в нас є урочище Чернецьке. Ми це чули, а людина шукає це в архівах і знаходить історично доказову базу. Це історія нашого краю, історія нашого села. Я вважаю, що ми повинні знати історію Батьківщини, так як ми вшановуємо пам’ять своїх предків: дідів, прадідів. Це наша історична спадщина, - щиро зізнається староста села Сергій Кожем’яко.
— Ми збирали певну «комісію» в селі, не байдужих, зацікавлених людей і обговорювали запропоновану геральдику. Чоловік детально пояснював, чому саме такий знак, тлумачив кожну позицію в гербі, - розповідає Сергій Андрійович. - Раніше ми думали, що назва села пов’язана з козаком на ім’я Короб. Та науковець нам пояснив, що насправді топонім має інше походження. Жителі найстарішого села Липівське приходили сюди й заготовляли в лугах липову кору, плели короби й носили в Черкаси до замку на продаж. Від цих коробів і пішла назва, - пояснює Сергій Андрійович. – А ще мої діди казали, що в нас Золотоношка протікала, я ще дивувався: «Як вона в нас могла протікати, як змінила русло?».. А сліди то є – канавки залишилися. Виявляється, за словами Олега Геннадійовича, це річка Коробо(і)вка була.
Як чітко підмітив староста Коробівки, крім того, що ми живемо культурним, комунальним та спортивним життям, маємо плекати в собі пам’ять про історичне минуле – нашу спадщину виражену в гербах. Не дарма кажуть: «Без минулого немає майбутнього». Тож, досліджуймо історію рідного краю, розповідаймо її дітям, щоб виростити мудре, розумне й досвідчене покоління.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
