Ви точно не один раз чули чи то й говорили «гаплик», але чи точно в тому значенні?

Так, у певному сенсі – це кінець:

"Але ж якщо я не виживу, то людство й не помітить, а якщо людство не виживе, то й мені гаплик" (Ліна Костенко, Записки українського самашедшого, 2010).

Але у побутовому форматі воно має і прозаїчніше значення - металевий гачок, що пришивається до одягу проти петлі, подеколи ще й на пристроях, та служить застібкою:

«Я розстебнув ще не слухняні нові гаплики на шинелі, відкинув полу» (Григір Тютюнник, Вогник далеко в степу, 1979).

Як бачите, звичне слово може мати абсолютно інше значення, відмінне від того, яке ми звикли використовувати. Це стосується й інших скарбів нашої солов’їної мови!

До прикладу:

нараяти – порадити;
кпити – кепкувати, насміхатися;
перепудитися – перелякатися;
обійстя – двір, садиба;
жижки – підколінні сухожилки;
хурделиця – завірюха, хуртовина;
духопелити – сильно когось бити, лупцювати;
цвікати – дорікати, показувати своє невдоволення;
шворка – мотузка;
швендяти – ходити туди-сюди, блукати, тинятися;
гамселити – лупцювати когось чи сильно по чомусь стукати;
кавалок – шматок;
вщерть – наповнений до верху;
бузувір – релігійний фанатик, жорстка й лиха людина.

Не дарма говорять, що рідна мова — це музика й малювання душі людської. Наважтеся і станьте істинним митцем свого внутрішнього єства. Говоріть калиновою, думайте солов’їною, творіть розмаїтою, воркуйте мелодійною, щебетіть барвистою, лепетіть світанковою, співайте колисковою, нашою барвінковою – рідною українською мовою.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися