Вона пробивалась через дрімучі терни нерозуміння рідних, осуд середовища, сімейні чвари, лихоліття голоду, війни та хвороб і піднялась до визнання, захоплення і зачарування. Та назавжди лишилась скромною жінкою в хустці. Вона наскільки любила природу, що навіть вірила: квіти мають душу. Тому ніколи не зривала їх, а малювала-мережила у природному середовищі.
Так, мабуть ви здогадалися, що мова йде про всесвітньо відому Катерину Білокур (24 листопада 1900 с. Богданівка, Пирятинського повіту Полтавської губернії – 10 червня 1961 р. с. Богданівка, Яготинського району Київської обл.).
Художниця, яка власноруч виготовляла пензлики з найтоншої котячої шерсті та використовувала природні барвники. Її техніка зображення на полотні вразила навіть Пабло Пікассо: тоненькі і делікатні мазки наче вигаптувані голкою. За свою безкраю любов до малювання мало не вчинила страшний гріх (після сварки з батьками через малювання хотіла втопитися. Врятували, але сильно застудила ноги). Її не брали на навчання, бо не мала документа про закінчення семирічки. Сама навчилася читати і писати, бо в школу не віддавали батьки. Катерина Білокур все життя мусила доводити, переконувати, боротися, відчувати муки творчості і неприйняття її таланту. Та настало і визнання, і повага, і наслідування.
У долі художниці велику роль зіграли відомі діячі культури і мистецтва. Це співачка Оксана Петрусенко, поет Павло Тичина, художниця Олена Кульчицька. Доля Катерини Василівни пов’язана з нашим земляком Матвієм Донцовим. Він у 1940 році знайомиться з роботами невідомої художниці Катерини Білокур і, вражений талантом, допомагає організувати її персональну виставку у Полтавському домі творчості.
Було визнання таланту народної художниці і за кордоном. У 1954 році у Парижі на міжнародній виставці демонструються роботи Катерини Василівни «Цар-колос», «Берізка», «Колгоспне поле». Про цю жінку з глухого українського села великий Пабло Пікассо писав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ». Захоплений роботами, Пікассо порівняв її з французькою художницею Серафін Луїз.
У 1956 році Катерині Василівні присвоєно звання народного художника України. Про неї заговорили. У Богданівку, колись богом забуте село стали приїжджати гості.
На багатьох картинах Катерини Білокур стоїть підпис: «Малювала з натури Катерина Білокур». Справді, природа стала головною вчителькою художниці. Тому її квіти такі реалістичні, прегарні у своїй первозданній красі і радують око глядача: «Квіти, як і люди, - живі, мають душу».
Підготувала Віта Ямборська
Аби трішки відчути всі барви творчості художниці пропонуємо зібрати художній пазл, на якому зображена одна зі згаданих у матеріалі картин (можна споглядати на фото вище):
.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
