Через розв’язану росією війну проти України, чимало підприємств, зокрема на сході нашої країни, зупинили свою роботу, частково або ж і повністю. До цього переліку потрапило ДП «Артемсіль» - найбільше в Європі підприємство з солевидобутку. Це сталося ще у квітні, проте активно ширитися мережею інформація почала лише нещодавно. Зрештою, панікери і параноїки роздули проблему до масштабів «ми всі помремо від нестачі солі» і люди, забуваючи про раціональне мислення та погляд у більш тривалий проміжок часу, аніж сьогодні чи завтра, почали буквально вигрібати сіль звідусіль. Особливо завзяті воїни чатів запевняють, що люди, скуповуючи товар, аж ніяк не можуть спричинити дефіцит, що це все змова масонів та тому подібне. Але коли раптом, ні з того ні з сього, всі ті, хто купував раніше 1 пакет солі починає гребти по 10, 20, 30 – саме так і стається. Так і виникає дефіцит.
Запаси на складах – все ще численні, оскільки сіль - це продукт, який фактично не псується і його намагаються заготовляти завчасно. А по-друге, західні партнери вже давно дали зрозуміти, що хай у питання воєнного характеру їхні думки часто не збігаються з думками українців, проте проблеми економічного характеру вони допомагатимуть вирішувати у найкоротші терміни.
Мережа супермаркетів «Сільпо», яка входить у Fozzy Group, домовилась про поставки солі з іншими виробниками в Україні та за кордоном. Про це повідомляє «НВ Бізнес» з посиланням на Fozzy Group.
— Нам, як і всім українцям, болить через те, що підприємство «Артемсіль» зараз призупинило роботу через бойові дії у Донецькій області. Поки на нашій землі йдуть бої з російськими окупантами, ми домовилися про поставки солі з виробниками в Україні та за кордоном. У квітні ми почали співпрацювати з одним з найстаріших підприємств у Європі – Дрогобицькою солеварнею у Львівській області. У травні ми знайшли нових постачальників у Польщі, Румунії та Туреччині, — розповіли у компанії.
Разом з тим, перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України, член Української ради бізнесу Михайло Непран, в етері Українського радіо заявив:
— (…) є одна лінія родовищ, яка тягнеться з Прикарпаття, де можна без абияких проблем закуповувати сіль. Також планується, що деякі інші українські підприємства зараз активніше відновлюватимуть свою роботу, зокрема планується активізувати добуток солі у тому ж таки Солотвино.
Ситуація на ринку солі багато у чому схожа на проблему з паливом, але водночас – достатньо відмінна, аби розглянути ці два питання у порівнянні. Паливні матеріали, зокрема бензин – є в Україні. Так, їх дійсно недостатньо, аби закрити абсолютно всі потреби у повному обсязі, але це логічно, оскільки російські ракети повністю знищили нашу інфраструктуру, яка відповідала за цей сегмент економіки. Але все ж – паливо є. Дороге, так. Ціна зросла фактично у два рази, порівняно з довоєнними показниками. Але воно є. На прикладі тієї ж нашої Золотоноші – машини як їздили, так і їздять, їхня кількість майже не зменшилася. Трапляються дні, коли кількасот автомобілів, умовно, «зникають» з доріг. Але ж не треба забувати, що ми – транзитна зона. І сьогодні у Золотоноші на 200-300 переселенців на автомобілях більше, а завтра менше. Як так сталося, що бензину ось вже як кілька тижнів «немає», а потік машин майже незмінний – хто ж його знає, еге ж?
Не можна стверджувати, що і тут паніка та бажання залити повний бак спричинили дефіцит, ні. Ситуації різняться, однозначно. Але це також відіграє певну роль, так вже побудований світ і людська психологія. Однак факту того, що паливо везуть з Європи і про ці постачання домовилися у найкоротші терміни – це не скасовує. Те ж саме і з сіллю, тільки от її ціна, навіть завищена зі звичних 10 до спекулятивних 90 гривень за кілограм, не стоїть і близько біля вартості палива, а проблема – створена фактично штучно, а не реальними чинниками.
Також варто відзначити роль ЗМІ у питаннях таких дефіцитів і криз. Кожен хоче урвати собі якнайгучніший заголовок і «сенсацією» завоювати зайву сотню-іншу переглядів, мало задумуючись над наслідками. А натомість: опублікували одні, інші це побачили, зробили репост, а тоді наступні, і наступні, і ще наступні. І зрештою вся країна охоплена панікою. А якби про це просто висловилися стриманіше, або ж обмежилися фактами, а не «Україна лишиться без солі» чи щось на штиб того у заголовку – результат був би відповідний. ЗМІ мають аж надто велику вагу у сучасному суспільстві і повинні зважати на свою відповідальність у таких речах!
Ну і зрештою, коли на росії почалася епопея з цукром, всі реготали і тицяли пальцями. Проте ж наразі – українці чинять майже так само. Хіба що ще не билися за сіль, проте правильніше говорити – така інформація не ставала поширеною у мережі, а випадки, ймовірно, траплялися. Тож давайте не будемо принижуватися до рівня окупантів – не панікуйте і не створюйте прецедент: вигрібаючи сіль з магазинів по спекулятивних цінах можна досягнути лише ще більшого росту цін і довести до справжнього дефіциту товару. Але дефіцит цей буде не через війну, а через те, що хтось раптом вирішив, що йому у прийдешньому знадобиться, скажімо, 15 кілограмів солі, замість звичних 1-2 на той же проміжок часу. Будьте свідомими, більш далекоглядними і головне – думайте раціонально, а рішення приймайте – з холодною головою.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
