Серед сюрпризів, які очікують золотонісців у новому році, стане і один з неприємних - підвищення тарифів на водопостачання, водовідведення та поводження з побутовими відходами. Скільки будемо платити за воду, якщо тільки ціни на електроенергію піднялися вдвічі? А ще ж збільшення вартості пального та мінімальної зарплати.
Ці послуги золотонісцям надає комунальне підприємство «Міський водоканал».
– Сергію Івановичу, на скільки у процентному відношенні зростуть тарифи за отримані комунальні послуги?
– Водопостачання – на 9,8%, водовідведення – 23,6%, ТПВ – 10%. У грошовому еквіваленті за 1 м3 води тепер будемо платити 24 гривні 72 копійки (22,5 грн у 2021 році), водовідведення – 24 гривні 48 копійок (19,8 грн), за подворовий вивіз сміття – 31,5 грн (28,6). Найбільше зріс тариф на водовідведення. Це пояснюється особливістю розташування міських очисних споруд у Золотоноші.
Через те, що вони знаходяться за межами міста, каналізаційні стоки доводиться перекачувати двічі: на очисники, а потім очищені скидати в річку. Плюс до цього - на обслуговуванні системи водопостачання задіяно 22 спеціалісти, а на каналізаційній - 40 осіб. Експлуатація мережі водовідведення має власні технологічні умови, що передбачають використання засобів знезараження та очищення: хлорне вапно та коагулянти, вартість яких теж не стабільна. У системі водопостачання використовуємо ще й фільтрацію та хлорне вапно. Купуємо лише високоякісне, щоби містяни могли безпечно пити воду з крана, а це значно дорожче в ціні. Воду золотонісці споживають із Домантівського водозабору, де пробито 8 артезіанських свердловин. Підприємство щороку сплачує 435 тисяч гривень податку за користування надрами.
– Чи обмежує законодавство підняття тарифів? Можливо, комунальне підприємство не має кордонів під час їх перерахунку?
– Законодавчого обмеження немає. Усі розрахунки ми подали на затвердження виконавчому комітету ще 20 серпня. Протягом 2 місяців йшли наради, зібрання, обговорення із спеціалістами відділу прогнозування та розвитку громади, спрямовані на пошук резервів, стримування росту тарифів. Разом з виконавчим комітетом вдалося знайти компромісне рішення для всіх. Основна вимога: щоби підвищення відповідало платоспроможності нашого населення. Тому наші тарифи не містять інвестиційної складової, тобто, у розрахунки прибуток для підприємств не закладений.
– Які чинники впливають на формування кінцевої вартості кожної послуги?
– Основні складові, що формують розмір тарифів, − це підвищення мінімальної зарплати в Україні, яка у грудні становить 6500 грн. А ще ріст цін на енергоносії та паливно-мастильні матеріали. Це тільки основні чинники, не враховуючи другорядних. Значна частина припадає саме на електроенергію, яка забезпечує цілодобову роботу насосів, що піднімають воду із свердловин та перекачують до резервуару чистої води. Це розрахунки, що стосуються водопостачання. Щодо водовідведення, то затрати на електроенергію вдвічі вищі.
– Що є наступною складовою у формуванні тарифів?
– Заробітна плата. Вона надто низька на підприємстві у порівнянні із середньою по області, яка складає 12 тисяч гривень. У «Міськводоканалі» нарахування у середньому на місяць становлять 7 900 гривень. Після вирахування податків – 6400, близько до мінімальної. Спеціалісти різних дільниць працюють у важких умовах під час пориву труб, фізично виснажливо. Усі місця атестовані і є доплати за шкідливі умови. Але додаткові нарахування, згідно із законодавством, не надто високі. Підприємство, на жаль, не має прибутку, а звідси і можливості для покращення матеріальної складової, для виплати преміальних людям. Якби населення сплачувало вчасно, були б кошти для заохочення.
А так латати труби, стоячи по коліна у воді щодня, маючи за це 6 тисяч – бажаючих мало. Тому маємо кадрову проблему і нестачу робочих рук. Висококваліфіковані спеціалісти виїздять за кордон, а випускник ліцею ще повинен набратися досвіду. Щоби ліквідувати цю проблему, ми переглянули штатний розпис, закрили нерентабельні дільниці та провели оптимізацію персоналу.
– А як впливає підвищення ціни на паливні матеріали? Бензин і дизпаливо дорожчають не раз на рік.
– Витрати на паливно-мастильні матеріали враховані при формуванні тарифу на поводження з побутовими відходами, оскільки сміттєвози на вивезенні ТПВ задіяні щодня. У діючих тарифах ціна на бензин і дизпаливо закладена на рівні 21,5 гривень за 1 літр. З 1 жовтня вартість пального сягнула 30 грн/л. Тобто, підприємство працює збитково, оскільки тариф не коригували. Тому оптимізували витрати. Завдяки міській раді автопарк було частково оновлено, придбали муловсмоктувач та 2 портальні сміттєвози.
– Який тариф на електроенергію встановлений для Вашого підприємства на грудень?
– Ціна на електроенергію зросла по всій Україні. Вона надається на ринкових умовах. Зауважу, що кінцевий тариф складається з двох частин: розподіл (транспортування) та власне енергія. У листопаді ціна 1кВт/год. для нас становила 3 грн 71 коп., а вже у грудні будемо платити 5,81 грн. Тобто, ціна 1 кіловатт-години зросла на 81%. Для населення ціна спожитої електроенергії становить 1,44 грн. Відшкодування різниці в тарифах не відбувається. Воно фактично існує, але держава не виконує своїх зобов’язань. З 2019 року ця цифра виросла до 3 млн 900 тис. грн.
Ціна на електроенергію зростає щоквартально, ми ж можемо змінювати тарифи лише раз на рік. Держава вимагає від органів місцевого самоврядування та комунального підприємства, щоб тарифи на комунальні послуги діяли протягом одного року. Частіше, як би нам того не хотілося, цей перерахунок робити не можна. Розмір підвищення повинен мати економічне обґрунтування і передбачати зменшення збитковості.
– Сергію Івановичу, яка сума заборгованості нині накопичилася у споживачів і які найефективніші заходи спрацьовують для стягнення боргу?
– Станом на 15 грудня ця сума сягнула 2 мільйонів гривень. Сюди входить і несплата за послугу водопостачання та водовідведення. В основному заборгувало населення. Усіх боржників ми знаємо, але змусити їх розрахуватися з підприємством важко. Під час карантину взагалі було заборонено відключати водозабезпечення. Зараз ми практикуємо перекриття водогону до помешкань абонентів-боржників. Цей процес трудомісткий і затратний, тому що задіяний трактор і слюсарі. Екскаватором треба відкопати водопровід.
Іноді доводитися рити асфальт або ж знімати секції паркану. Проте ці радикальні методи, як холодний душ, діють на неплатників. Приходить розуміння, що відключення буде уже не на словах, а на ділі. Вони ж або відразу сплачують тисячні суми боргу, або відшкодовують частинами. Так було з 9 споживачами, чия заборгованість була понад 5 тисяч гривень кожного. Але у таких випадках людям доводиться повертати не тільки абонплату, а й відшкодовувати роботу техніки та спеціалістів. Це в цілому понад 3 тисячі гривень.
Окрім цього, практикуємо позивання до суду. Але оскільки підприємство виступає позивачем, то змушене платити судовий збір. Міністерство регіонального розвитку направило на розгляд депутатів Верховної Ради пропозицію відмінити судовий збір за позови з несплати комунальних послуг. Хоча суди в більшості випадків займають сторону комунального підприємства, і витрати відшкодовує відповідач. Трапляється, що у боржника немає майна, і судові виконавці не можуть стягнути борг. Контролери вручають повідомлення-попередження боржникам, ведуть роз’яснювальну роботу. Але ці заходи мають найнижчий відсоток впливу на споживачів.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
