Досить популярною серед золотонісців є мийка, що по вулиці Благовіщенській. Власникам авто тут пропонують широкий спектр послуг – від миття, хімчистки салону машини до прання килимів. Мийки і заправки – одні з небагатьох установ, які працювали під час жорсткого карантину. Та чи допомогло це бізнесу, говоримо із власницею автомийки Вікторією Іванько.
Коли водієві треба помити машину, а в нього немає часу чи бажання, тоді на виручку приходить автомийка
– Маю нестандартний, як для жінки, вид діяльності, адже майже все пов’язане з автотранспортом – це мийка, хімчистка, виготовлення та ремонт гідравлічних шлангів і гальмівних систем. Останні послуги почали надавати зовсім недавно. Для цього купили нове італійське обладнання, навчили людину і обслуговуємо чи не всю Черкаську область, – говорить Вікторія Іванько.
Як розповідає Вікторія Борисівна, свій сімейний бізнес розпочали у 2002 році з магазину продуктових товарів. Зайнятися будівництвом мийки підштовхнуло те, що у Золотоноші на той період, а це майже 17 років тому, такої послуги не було.
– Починалося все з найменшого, а підійшли до реалізації проєкту комплексно. Побудували мийку на два бокси. Брали людей, набивали гулі, вчилися. І поступово стали розвиватися. У нас працює 11 жінок і три чоловіки. Чоловіків задіюємо, коли, приміром, треба помити великий бус і доводиться лізти нагору. Один з чоловіків займається гідравлікою. Є працівник, який обслуговує вантажні машини, – говорить підприємиця.
За словами пані Вікторії, з нею працівники давно – по 7-8 років. Таких, хто постійно працює продовж цих років, наразі, четверо. Йдуть в декрет, народжують дітей і знову повертаються. Найстаршій працівниці − близько 53 років, є і 18-річні.
– А я ціную їхню працю, завзятість та якість обслуговування. Для клієнта не менш важливим є те, коли йому дохідливо пояснять, що треба зробити для автомобіля, підкажуть, як правильно його потрібно вимити, чи потрібна чистка або ж коли застосувати твердий віск, а коли − рідкий. Дуже багато процесів, які не кожен власник авто розуміє, – каже підприємиця.
За словами Вікторії Борисівни, на автомийці створені комфортні умови для працівників: є кімната для прийому їжі, для переодягальня і душова. Також облаштований дитячий куточок, бо часто працівниці приводять дітей на роботу, коли їх немає з ким залишити. Особливо це виручало під час карантину, коли діти не ходили у школи і садки, а мами мали працювати.
Мийки і заправки чи не єдині, які не закривали під час карантину
– Під час жорсткого карантину усі ми переживали, що буде з нами, − згадує Вікторія Борисівна. − Перші два тижні всі залишалися вдома. Машини не їздили, автобуси не ходили. Відразу впала клієнтська база. Але як би там не було, людей не наважилася скоротити. Бо розуміла, що більшість працівників – це батьки, на яких вдома чекають діти. Лише трохи скоротили дні, графіки змінили, але людей залишили.
Тут швидко забезпечили працівників захисними масками, дезінфекторами, щоб убезпечити від інфікування. Клієнтів проводили у зал очікування, там місця було вдосталь. На той час якість обслуговування виросла в рази. Чекали на кожного клієнта, телефонували самі і нагадували про себе, пропонували хімчистку килимів.
Вікторія Іванько переконана, що треба бути готовими до будь-якої навіть найгіршої ситуації. Разом із цим − допомогти тому, хто потребує підтримки.
– Навіть якщо в тебе немає сил для себе, то для оточення ти повинен знайти слова, щоб підтримати. Якщо в тебе за спиною люди, треба брати відповідальність і за них. По-іншому ніяк. Зрозуміло, під час карантину втратили в доходах. Але для нас це був певний досвід. Мої чоловік і син були в зоні АТО, не зі слів знаємо, що таке війна. Тож хай краще буде карантин − чи то жорсткий, чи адаптивний, але тільки не війна. Все решту переживемо, – каже пані Вікторія.
Коли карантинні обмеження послабили, кількість клієнтів на автомийці навіть зросла. Бо кожен хотів продезінфікувати свій транспорт, особливо, якщо в салоні їде сім’я.
Вимити правильно машину не так легко, як здається на перший погляд
Вікторія Борисівна розповідає, що вони мають постійних клієнтів ще з першого дня роботи. Таких набереться за сотню: із Чорнобаю, Драбова, навіть із Києва. Вони їдуть у Золотоношу, бо у них тут живуть батьки.
– Дуже багато таких. Кожен іде до свого перукаря, стоматолога. Ми також маємо своїх постійних відвідувачів. Нам довіряють. Бувають унікальні випадки. Одного разу знайшли сережку з діамантом, коли прибирали салон авто пилесосом. Тільки вже ввечері, у кінці робочого дня, коли його витрушували помітили цю коштовну річ. І вона була на тій стороні, на якій милася саме дорога машина. Відразу не вдалося віддати, бо власник вже був далеко. Але ми знали точно, що знахідка була саме із цього авто. Рік коштовність чекала на власника. Хочу наголосити, що з машини речі ніяк не можуть зникнути, бо працюють одночасно кілька людей, одне за одним наглядають. До того ж, на автомийці ведеться відеонагляд. Це специфічна робота, яка потребує чесності і довіри клієнта. Цим і дорожать мої працівники, – каже підприємиця.
– Якісні засоби для догляду за автомобілем коштують досить дорого. Сучасні формули хімічних засобів значно відрізняються від тих, які були раніше. Хімія дбайливо видаляє саме бруд, а ось фарбу вона не чіпає. Вимити правильно машину не так легко, як здається на перший погляд. Машина заїжджає на мийку, а через 20 хвилин має виїхати. Тож люди повинні працювати швидко, при цьому – якісно, – каже підприємиця.
За словами пані Вікторії, колектив у них дружній, разом відмічають свята. Хоча про відпочинок на свята мало хто думає, бо саме тоді потік машин на автомийці зростає.
– У нас є одна пара, яка побралася. Хлопець і дівчина працювали разом і одружилися. Весь колектив гуляв на весіллі. Мають вже двох діток. Дуже гарна молода сім’я, − розповідає Вікторія Іванько.
Вона додає, що люди потрохи змінюються і прагнуть жити краще, культура поведінки також зростає. І це не залежить від того, на якій машині їздить людина.
– Я за те, щоб ми отримували європейські зарплати, пенсію, щоб жили в європейських умовах і могли дозволити собі достойний відпочинок. Ми достойні жити за європейськими стандартами. Чом би нам не дивитися туди і прагнути всього того, що люди мають за кордоном, − підсумовує моя співрозмовниця.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
