29 липня Золотоніщину шокувала звістка про смерть 63-річного голови федерації футболу району Михайла Хлипи. Чоловік все своє життя присвятив спорту.

Народився Михайло Володимирович 20 листопада 1959 року в селі Драбівці. Тут промайнули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення школи працював художнім керівником у Драбівецькому Будинку культури, бо дуже любив музику, був учасником сільського вокально-інструментального ансамблю. Самобутні артисти мали неабиякий успіх, тож їх часто запрошували на концерти.
У 1978-1980 роках проходив строкову службу в армії, а після звільнення в запас вступив до Черкаського педагогічного інституту на факультет фізичного виховання.
У 1985 році розпочав свою вчительську трудову діяльність у селі Сушки Канівського району.
Із 1990 року і до останніх трудових своїх днів був викладачем фізичної культури у Золотоніському ветеринарному коледжі. Відтоді очолював районний спортивний комітет і більше 10 років очолював Золотоніську районну федерацію футболу.
Тренував футбольну й волейбольну команди у Драбівцях.
Двадцять два роки поруч з Михайлом Хлипою у фаховому коледжі ветеринарної медицини працювала Наталія Комиш:

— Михайло Володимирович 33 роки віддав нашому коледжу. Я - керівник фізвиховання, а він був моїм викладачем. Знаю його з ранньої юності. Я в Антипівці з 6 років на сцені, а він у Драбівцях був музичним керівником. І ВІА у них був, і по дискотеках вони їздили – Подільське, Ковтуни, Мицалівка… Це наскільки була обдарована людина. І на моєму весіллі танцював, ми дружили сім’ями. Важко усвідомити глибину і величину втрати… Він пішов надто рано, швидко й раптово.

6 червня Михайло Хлипа провів свій останній футбольний турнір на стадіоні «Колос» пам’яті Олексія Грінька. Цього ж вечора йому стало зле. Зробивши КТ у місцевій лікарні, медики побачили крововилив у мозок. На операцію направили у Київ. Перше оперативне втручання вартувало 118 тисяч гривень. Після трьох днів реанімації Михайло Володимирович почав говорити, а за добу пішов набряк головного мозку і його знову прооперували. Проте спортсмену так і не покращало. 26 липня чоловік повернувся додому. А вже 29 липня перестало битися серце знаного й шанованого спортсмена. У день поховання віддати шану своєму Вчителю і провести його в останню життєву дорогу прибули спортсмени з усього району.

— Він ніколи не хворів, не ходив на лікарняні. Ніколи не жалівся, що в нього щось, десь не так. Настільки він все тримав у собі, при цьому завжди маючи добру пораду для кожного. Небагатослівний, доброзичливий і виважений, він завжди міг підтримати й ніколи не йшов на відкритий конфлікт. Спорт – це завжди боротьба і суперництво. Він умів так згладжувати суперечки, - зі сльозами згадує Наталія Василівна.

– Дійсно, район втратив людину з великої букви, потужного спортсмена і душевного друга. Порівняти його ні з ким.

Протягом двох років Михайло Хлипа навчався разом з Миколою Строканем у старших класах Ковтунівської школи:

— Ми були однокласниками. Михайло був хорошим, вірним товаришем. Більше десяти років головував футболом у районі: за його керівництва налагодилося суддівство, почастішали засідання і комітети справно працювали. Це непоправна втрата для нас усіх, - зазначив Микола Данилович.

За словами очільника Золотоніської дитячо-юнацької спортивної школи Олександра Шевченка, смерть Михайла Хлипи – це непоправна втрата не лише для рідних, а й для футболу Золотоніщини.

— Він був світлою і доброю людиною, а ще досвідченим та вправним спортсменом. Він завжди мав цінну пораду для кожного. За його головування (очолював федерацію футболу району), об’єднання розцвіло. Навіть не уявляю, як ми справлятимемось без нього, - підкреслив Олександр Шевченко.

У чоловіка залишилася дружина, син і донька з сім’ями. А ще дві довгоочікувані онучки, яких обожнював дідусь. Царство Небесне і вічна пам'ять Михайлові Хлипі.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися