Весняна краса у Золотоноші

Навесні прокидається природа після довгого зимового спання. Про цю чарівну пору року можна розповідати багато, але краще подивитися на власні очі, як спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо наша Золотоноша!

Чарівні барви весни

Прийшла весна зелено коса, сади розквітли і гаї, гойдає вітер срібні роси, співають дзвінко солов’ї.

Сонце сипле квіти

Уже в дітей порожевіли личка,
Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава,
Травиченька,
Травичка!
І сонце сипле квіти,
як з бриля!

(Л. Костенко)

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
соловейко в гаї землю,
убрану весною,
вранці зустрічають...

(Т. Шевченко)

Стояла я і слухала весну

Весна мені багато говорила, співала пісню дзвінку, голосну то знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, про молодощі, радощі, надії, вона мені переспівала знову те, що давно мені співали мрії.

Там, де неба блакить, де струмок жебонить,
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема,
Чиясь мрія на когось чекає.

Я від сонця заховалась – а воно мене знайшло!

Де дістало – цілувало, поки маком зацвіло, зашарілось, завстидалось і – втекло!

Дівчино, дівчино, де твої крильця?
Небо весняне в сяйві іскриться.
Чи не пора нам летіти, маленька,
В ярій пшениці шукати гнізденька

Буде в колоссі воно, як у сонці,
Буде гойдаться в моїй колисоньці,
Я ж над тобою спинюся в блакиті,
Співи свої розпочну дзвонковиті.
Всі літаки, всі літаючі блюдця,
Всі вертольоти круг мене зберуться.
– Слухайте, – скажуть залізні і ниці, –
Жайвір співає для жайворониці!

(Д. Павличко)

..весна пробивається золотом
лишає на дереві плями
вкриває імлою скло
вона авітамінозна
проте уперта мов трактор
і репається насіння
і вгору жене хлорофіл
як ми поведемося – хтозна
бо в кожного є ризик-фактор
і завше є фактор іскріння...
(Юрко Іздрик)

До мого вікна підійшла весна

Розтопилася на шибці квітка льодяна. Крізь прозоре скло сонечко зайшло і поклало теплу руку на моє чоло... (Д. Павличко)

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами -
і заспіває пташка голосна.

Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі -
півонії, рожеві, як фламінго,
стоять в городі на одній нозі.

(Л. Костенко)

Прийде весна, говорили вони

Кинемо все й поїдемо звідси. Заходячи в ніч, як у власні сни, дістанемось її глибини. Відстань? Що таке, зрештою, відстань.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Тепер Золотоніську набережну прикрашають вже аж 22 деревця, що утворили алею сакур (ВІДЕО)

Читайте також: Червоні тюльпани для незламних